Кар'єра vs діти: які стримуючі фактори?
Кожен раз, коли мені попадаються на очі статті на тему сумісності кар'єри і вагітності, в голові мимоволі спливає знаменита ленінська фраза про те, що «верхи» не можуть, а «низи» не хочуть. І, на жаль, подібна ситуація складається не тільки в масштабі держави, а й у житті окремих жінок.
Зараз дівчата і жінки обізнані про всілякі контрацептиви, і питання про небажану вагітність чи не здається їм, що лякає і гостро стоїть. Відповідно, у них є вільний вибір: або вагітніти і народжувати, або ж продовжити навчання і побудувати кар'єру (продовжити будувати кар'єру). Враховуючи склалося в суспільстві думку, згідно з яким народжувати варто тоді, коли за плечима є освіту або тоді, коли ви досягли певного статусу і володієте стабільним доходом, як результат ми маємо, так би мовити, «громадський» стримуючий фактор.
Слід зазначити, що подібні тенденції зберігаються не тільки в нашій країні, але і по всьому світу в цілому. Згідно з даними ООН, на початку 60-х років минулого століття на одну сім'ю у світі доводилося 4,98 дитини, а на початок 21 століття цей показник склав вже 2,65 дитини на сім'ю. У Росії цей показник за 2000-2005 роки склав 1,3 дитини на сім'ю.
Дослідники помітили і такий парадокс: чим краще рівень життя та освіти в окремо взятій країні, тим менша кількість дітей у ній народжується. А канадський учений Д. Фут дав одному зі своїх доповідей таку назву: «Освіта та розвиток - найкращий контрацептив».
Не можна не відзначити і такий значущий фактор, що стримує народжуваність, як матеріальний. Багато з опитаних відповідають, що часом насилу можуть прогодувати себе, а про дитину (тим більше, другого або третього) і мови бути поки не може. В результаті молоді батьки відкладають поява малюка до «кращих часів», хоча коли саме такі часи настануть - вони сказати не можуть. А якщо згадати ще й про «квартирному питанні», який для більшості молодих сімей стоїть дуже гостро, то стає набагато простіше пояснити їх небажання заводити діточок.
Можна припустити, що в результаті неможливості самостійно вирішити виниклі фінансові та інші проблеми з'явилося громадський рух, відоме як Childfree (Чайлдфрі) - Спільнота людей, які свідомо відмовляються мати в майбутньому дітей. Це рух з'явився в 70-ті роки минулого століття в США, і з тих пір відзначається стабільне зростання його прихильників по всьому світу. Згідно з даними статистичного центру США National Center of Health Statistics, в 1976 році лише у 10% жінок у віці 40-43 років не було дітей, а в 2004 році кількість бездітних жінок у цьому віці збільшилася в 2 рази. Також в ході цього дослідження було виявлено, що жінки, у яких немає дітей, змогли досягти більш високого рівня освіти, займають значимі посади і мають більш високий дохід, ніж жінки, у яких є діти. Та й не секрет, що переважна частина виробників орієнтується на «холостий» сегмент ринку, так як він є більш прибутковим і, як наслідок, більш перспективним.
На терені ЗМІ досить активно рекламується гламурний спосіб життя, при якому основним прикладом для наслідування є індивід, зациклений на шопінгу, клубах та пластичної хірургії. Виходячи з цього, формується стереотип успішності, в якому немає місця традиційним сімейним цінностям. У підсумку «низи» (в даному випадку маються на увазі молоді жінки) не хочуть вагітніти і народжувати. У протилежній ситуації перебувають «верхи» (жінки старшого віку, що зіштовхуються з різними складнощами, через які вони вже не можуть народити дитину).
Відомо: чим вище жінка піднімається по кар'єрних сходах, тим важче їй відмовитися від своїх досягнень і добровільно перервати свій кар'єрний ріст. Адже пішовши в відпустка по догляду за дитиною, вона буде на деякий час відірвана від робочого середовища і, швидше за все, втратить контроль за змінами, що відбуваються, що, в свою чергу, вплине на її цінність в очах роботодавців. Через це дуже часто трапляється, що жінка рік за роком говорить собі, що вже наступного року вона неодмінно зважиться на цей крок і скаже кар'єрі: «Стоп! Я йду народжувати ». Але в новому році починаються нові проекти, відкриваються нові можливості і прийняття важливого рішення знову відкладається.
Звичайно, є й такі сім'ї, рівень доходів яких дозволяє забезпечити трьох і більше дітей, але далеко не у всіх для цього є бажання і фізичні можливості. Але навіть якби всі такі сім'ї хотіли мати більше трьох дітей, то все одно вони не змогли б вирівняти демографічну ситуацію, оскільки кількість таких сімей в процентному співвідношенні дуже мало.
І як кажуть, що не можна нагодувати власними грудьми всіх голодних дітей Африки, так і однієї матері неможливо народити за всіх жінок країни.
Незважаючи на все це, потрібно звернути увагу і на те, що в Росії зростання народжуваності друге дітей у сім'ї істотно збільшився в 2007 році. Це прямо пов'язано з тим, що з 1 січня 2007 року в Росії вступив в силу Федеральний закон «Про додаткові заходи державної підтримки сімей, які мають дітей», і материнський капітал почав свій вплив на зростання народжуваності.
Можна зробити висновок, що тільки держава своєю демографічною політикою може в даний час істотно вплинути на сплеск або занепад народжуваності.
