Отримання кредиту: наскільки теорія відрізняється від практики?
Голос людини, хто додзвонився на мій стільниковий, не залишав жодних сумнівів - мені дуже пощастило. Урочистим тоном він повідомив, що є представником одного з найбільших банків країни (назвемо його «Перший банк», щоб не бути звинуваченими в нанесенні шкоди діловій репутації та порушенні закону «Про рекламу») і мене внесли до списку найбільш відповідальних і перспективних клієнтів даного кредитного установи.
А тому я в будь-який час можу отримати тут позику в межах 560 тисяч рублів строком до п'яти років. Що важливо - під смішні, на думку того, хто телефонував, 22% річних. Як кажуть, дешевше - тільки даром.
Не встиг я отямитися від цієї радісної звістки, як кілька днів по тому на мене вийшов представник іншого, не менш великого банку (нехай це буде «Другий банк»). І протягом п'яти хвилин пестив мені душу практично тими ж словами - мовляв, у зв'язку з моєю бездоганною фінансової репутацією банк схвалив мені пільговий позику. І взагалі я такий душка, що тепер, ні багато ні мало, являюсь їх віп-клієнтом. А значить, маю право звернутися за грошима в будь-який час дня і ночі. Правда, ці банкіри виявилися більш скупуватими і мій шлях до благополуччя і багатства обмежили планкою в 440 тисяч рублів. Але натомість пообіцяли, що річна процентна ставка особисто для мене складе 17%.
Дзвінок, що пішов через місяць, був сприйнятий мною, як щось само собою зрозуміле - представник ще одного банку («Третій банк»), в якому півроку тому ми з дружиною брали кредит на покупку складно-побутової техніки, проспівав мені знайому пісню про мою бездоганною моральності, обов'язковості, але ... запропонував при цьому лише крихти - максимум 220 тисяч «карбованців» не більше ніж на три роки і вже під 24% річних.
З тією «банківської атаки» на мою скромну персону пройшла пара місяців, не більше. А днями ми з дружиною задумалися про придбанні нового авто. Правда, грошей на його покупку у нас не було зовсім (ну не вважати ж солідним накопиченням суму в розмірі 60 тисяч рублів при вартості машини в 420 тисяч). Але зате, як мені здавалося, в нашому активі було гранично доброзичливе ставлення банкірів особисто до моєї скоромної персони. І, поки дружина з дітьми заглибилися в простори Інтернету, підбираючи відтінок й інтер'єр нашого майбутнього чотириколісного друга, я відправився до досі лише заочним знайомця. Переді мною стояла проста, як радянський гривеник, мета: зайняти у них 350 тисяч рублів строком на два роки.
У «Першому банку», який ще в лютому щедро обіцяв мені понад півмільйона, запропонували задовольнятися скромнішою сумою. На 350 тисячах ми вдарили по руках і я тут же оформив попередню заявку на отримання кредиту. До честі тутешніх банкірів потрібно сказати, що від подачі заявки до його схвалення пройшло всього три години (як з'ясувалося пізніше, багато аналогічні структури навіть близько не могли похвалитися такою оперативністю). Як пояснила симпатична і привітна працівниця банку, за два роки сума переплати складе приблизно 110 тисяч рублів. Злегка оторопівши, я вирішив порівняти умови в інших фінансових установах і вирушив далі.
Хлопці у «Другому банку», ще недавно обіцяли мені 440 тисяч «карбованців», очікувано стримали свою пропозицію. Правда, я не думав, що їх щедрість скукожітся рівно в два рази. А на моє «Так ви ж самі за півроку мені п'ять разів дзвонили і обіцяли вищеназвану суму» відповіли щось невиразне кшталт: «Ну, хіба мало що ми обіцяли». Заради інтересу я попросив їх розрахувати суму переплати, якби я зайняв необхідні мені 350 тисяч рублів. Незважаючи на різницю в 5%, вона склала ... все ті ж 110 тисяч! Бачачи моє здивування, вони пояснили, що на розмір переплати вплинули обов'язкове страхування життя і ряд інших тонкощів і нюансів (каюсь, фінансових знань у мене - нуль, тому деякі їх терміни виявилися для мене повною абракадаброю).
Не особливо сподіваючись на можливість отримати недорогий кредит, я відправився в «Третій банк». Тут мене не стали водити за ніс і висловили готовність видати протягом двох-трьох днів обіцяні раніше 220 тисяч рублів. Однак з'ясувалося, що через два роки мені б довелося повернути вже 346 тисяч (!) Рублів. Просити розрахувати розмір переплати з 350 тисяч я навіть не став. І через кілька секунд був поза межами досяжності жадібних фінансистів.
Головне, що я зрозумів з цього вояжу: тонкість розрахунку банківських відсотків для більшості обивателів - таємниця за сімома печатками. Хто відповість - чому при одній і тій же процентній банківській ставці розмір переплати може досить суттєво відрізнятися? На мою суб'єктивну думку, вона повинна бути однаковою. Не те що до рубля - до копійки!
...Кредит ми не стали брати з банальної причини - жаба задушила. Чесно кажучи, було шкода віддавати банку понад зайнятої суми ще як мінімум 110 тисяч рублів. До того ж в душі заграла тяга до класової справедливості: вже згадані мною сімейні накопичення - 60 тисяч - ми зберігали в «Першому банку». Так от, за півроку на них «набігло» ... трохи більше тисячі рублів. Подумалося: ми їм безбожно переплачуємо, а вони нам на вклади - жалюгідні рублики ... Втім, порив нашої гордості жоден з банків навіть не помітив.
Ну а гроші на автомобіль ми зайняли у далекої родички. Бачачи наші пригоди, вона без вагань дала нам шукану суму. Без розписок, відсотків і поручителів. Ми обов'язково з нею розплатимося. Родинні узи - вони чимдуж банківських зобов'язань. Адже дзвонить вона нам зовсім не тому, щоб назвати нас перспективними і вигідними клієнтами. А тому, що ми - рідня.
P.S. Середня ставка за кредитами у Ватикані становить 1,55%, у Люксембурзі - 2,8%, Швейцарії - 3,35%, Об'єднаних Арабських Еміратах - 4,75%, Швеції - 5%, в Європі - 9% річних. Поїдемо за кредитами в Ватикан? ..
