Ще одна безперспективна спроба.
Часом складається відчуття, що поки одні намагаються подолати глобальні фінансові труднощі, інші не знають, куди їм подіти гроші. Воно звичайно, може це особиста справа кожного, але тоді навіщо сурмити про це, як про якийсь досягненні? Якщо подобається комусь викидати гроші на вітер, так будь ласка, але це все ж не привід для гордості.
На настільки похмурі роздуми навела мене замітка, розміщена за посиланням https://gzt.ru/health/2009/04/01/223009.html, на сайті ГАЗЕТА.GZT.RU, озаглавлена вельми помпезно «Британські вчені розробляють чудо-ліки» . Під диво-ліками розуміється черговий комбінований препарат, покликаний знизити смертність у людей із захворюваннями серця і судин. Не сперечаюся, проблема ця актуальна, не вирішена ні в одній країні світу, сюди вкладаються значні кошти і, в підсумку, вкладення виявляються виправданими. В основному. Чому ж мене збентежили спроби медиків з туманного Альбіону? Здавалося б, задумали вони вельми добру справу - об'єднати найбільш часто використовувані в кардіології препарати в один, відпрацювати дозування так, щоб його можна було приймати один раз на день і підвищити, тим самим, рівень якості життя пацієнта. З вигляду ніби все благопристойно і чинно. Однак, навіть не вдаючись у технічні подробиці проекту, є ряд питань, на які, думаю, навряд чи хтось зможе дати зрозумілу і обґрунтовану відповідь.
Наприклад, історія створення комбінованих препаратів налічує не одне десятиліття. Досить згадати полівітамінні препарати. Справа в тому, що вітаміни, цілком стерпно взаємодіючі в умовах людського організму, категорично відмовляються один одного визнавати у зовнішньому середовищі. Пам'ятаю, коли я практикувався в сестринській справі і прийшов в процедурний кабінет, перше, чого мене навчили - не можна набирати в один шприц два вітаміну! Тому що реакція буде така, що пацієнта можна запросто втратити.
Передбачаю запитання - як же все-таки виробляють Компливит і Супрадін, Гендевит і матірних, Юникап і Дуовит? А відбувається ось що - в силу негативної взаємодії виробники змушені робити упор на одну групу вітамінів на шкоду іншій. У підсумку виходить, що в одному препараті нормальний вміст вітамінів групи В, але мізерна доза жиророзчинних вітамінів, або аскорбінової кислоти, що ніяк не можна назвати збалансованим підходом. Якщо Ви уважно почитаєте інструкцію, то Ви помітите, що виробники і самі цього не приховують щоб уникнути юридичних проблем. Реклама ж, вона на те й реклама, щоб товар продати, а не для того, щоб говорити про нього правду.
Повернемося до кардіології. Основною причиною, що приводить до розвитку інфаркту міокарда, жизнеугрожающих порушень серцевого ритму, серцевої недостатності, є атеросклероз, це не новина. Розвитку атеросклерозу в дуже істотному ступені сприяє артеріальна гіпертонія, тобто підвищений, точніше, високе, тиск. Спроби лікування цієї самої гіпертонії вже давно, дозволили зробити не найприємніший висновок - одного препарату, як правило, виявляється мало, треба призначати два, а то й три. Коли ця теза підтвердився, а було це ще в 60-70-х роках минулого століття, стали робитися спроби створення комбінацій двох ходових лікарських засобів в одному препараті. Досить згадати Папазол, який до цих пір деякі застосовують, адельфан, який різко скорочував тривалість життя, кристепін і т.д. І наскільки велика була буря захоплень з приводу їх появи, і здавалося, що ось-ось, і гіпертонія буде, нарешті, переможена, настільки ж величезне було і розчарування в черговий, як здавалося, панацею. Треба сказати, що спроби створення комбінованих препаратів тривають досі, багато можна вільно купити в аптеці - це і Енап-Н, і Тенорик, і Теночек, і багато інших.
Але, можете заперечити Ви мені, адже існує ряд комбінованих препаратів, які з успіхом застосовуються в медицині, наприклад, знеболюючі засоби? Хто з нас не знає і періодично не застосовує ці всілякі «алгін»? І застосовуємо, і досить успішно. Відповідь одна - знеболювання, і зниження артеріального тиску не їсти одне і те ж. Якщо механізм знеболення більш-менш зрозумілий, і робота ведеться, в основному, з подолання побічних ефектів, то гіпертензія штука набагато більш багатогранна і всі спроби передбачити той чи інший ефект закінчуються позитивно далеко не в 100% випадків.
Друга проблема комбінованих гіпотензивних препаратів - неможливість гнучкого підбору дози. Навіть у тому випадку, якщо доктор вдало знайшов комбінацію лікарських засобів, часто трапляється, що з часом потрібно змінити дозування тільки одного з них. Само собою зрозуміло, в комбінованому препараті зробити це неможливо.
Існує маса гіпотензивних лікарських препаратів, вироблених шанованими і серйозними компаніями, але немає універсального гіпотензивний засіб. Та й навряд чи буде, оскільки більше сотні механізмів в нашому тілі тиск підвищують. Британці ж, у своїй спробі створити чергову чудодійну штучку використовували відразу три препарати, правда, не говорять - які. Ось тільки виникає закономірне питання: якщо з трьох препаратів ефективними виявляться два, третій буде там для побічних реакцій? Або раптом знадобиться змінити дозу одного з компонентів?
Мені, в принципі, все одно, куди англійці витрачають свої гроші, мене більше цікавить наукова обгрунтованість даного заходу. Яка поки, на жаль, не витримує ніякої критики.
Владислав Саяпин.
