Що таке холокост?
Голокост по-грецьки означає «вогняна жертва». Цей термін використовується для позначення однієї з найбільших етнополітичних трагедій в історії світової цивілізації - винищення 6 мільйонів євреїв у роки Другої світової війни в концтаборах та інших гітлерівських «фабриках смерті».
Цей найбільший цілеспрямований геноцид в історії людства був продовженням багатовікової історії антисемітизму. У силу релігійних, економічних та інших суперечностей у всій Західній Європі аж до XV століття здійснювалося масове переслідування євреїв, які були витіснені в Східну Європу. Тут переслідування продовжилося, в тому числі російськими правлячими колами (досить згадати погроми, справа Бейліса або горезвісні «Протоколи сіонських мудреців»).
Християнська церква тривалий час закликала до переслідування іудеїв, у зв'язку з чим Римський Папа Іван Павло II в кінці XX століття закликав християн до покаяння, назвавши антисемітизм різновидом расизму та «смертним гріхом». Але головним організатором цієї етнополітичної трагедії в XX столітті стала Німеччина, народ якої протягом 12 років був охоплений «коричневою чумою» гітлерівського нацизму.
Після капітуляції фашистської Німеччини в 1945 році звинувачення в голокост було підтримано інтелектуальної та політичною елітою всього світу і пред'явлено лідерам нацистів на Нюрнберзькому судовому процесі. Світова громадськість звинуватила нацистську Німеччину в тому, що в середині XX століття в серці Європи німці протягом трьох років (з осені 1941 року по осінь 1944 року) вбили від 5 до 6 мільйонів єврейських чоловіків, жінок і дітей.
Гітлер ще в 1924 році у своїй людиноненависницької книзі «Майн кампф» обґрунтував «концепцію» винищення євреїв. Через 2 роки після приходу до влади він опублікував антиєврейські «нюрнберзькі закони». 9 листопада 1938 Гітлер організував Всегерманский єврейський погром - сумно знамениту «Кришталеву ніч». Так почався геноцид, який став однією з головних цілей гітлерівської агресії в інших країнах.
Гітлерівський соціальний порядок будувався на основі ідеї надання німцям найкращих умов життя за рахунок експропріації майна євреїв, а потім - територій інших народів як представників «неповноцінних рас». Експропріює населення за непотрібністю підлягало знищенню в спеціальних таборах смерті.
Масовий геноцид здійснювався в розташованих на території Польщі таборах смерті. Там використовувалися стаціонарні газові камери та газові автомобілі.
Крім цього, від 1 до 2 мільйонів євреїв німці знищили в ході масових розстрілів у Росії. Наприклад, десятки тисяч людей були знищені в Бабиному Яру під Києвом і в Зміївської балці біля Ростова-на-Дону. Масові вбивства здійснювали спеціальні війська, що складалися з одних вбивць, так звані «оперативні групи».
Тільки на території СРСР було знищено близько 750 тисяч осіб. Не менше півмільйона євреїв померло в гетто і робочих таборах від поганого поводження, хвороб і недоїдання.
Боротьба з політикою геноциду і в цілому з фашизмом велася СРСР спільно з союзниками протягом всієї Другої світової війни. 24 травня 1942 в Москві антифашистський Єврейський комітет прийняв звернення, в якому закликав євреїв усього світу взяти активну участь у боротьбі з німецьким фашизмом. Заклик був підтриманий всіма євреями всіх країн світу, де вони билися в рядах регулярних армій, у складі груп опору, у партизанських загонах.
Були й чисто єврейські партизанські загони - створені в гетто або з втікачів з гетто формування повстанців. Повстання у Варшавському гетто в 1944 році стало одним з найгероїчніших і трагічних подій Другої світової війни. Все це спростовує міф про те, що євреї або уникали битв, або покірно йшли на ешафот і в газові камери. Євреї боролися на всіх фронтах.
Для багатьох євреїв мученицька смерть разом з родиною було актом мужності, формою духовного опору. «Опором серця» називаються зараз тихі подвиги тисяч єврейських жінок, які рятували в роки війни своїх і чужих дітей.
Протягом 10 з гаком років правління нацистів у Німеччині дійсно було знищено практично все єврейське населення. Ця найбільша трагедія спонукала надалі євреїв усього світу повернутися до своєї давньої мрії - відтворенню власної держави - Ізраїлю, яке могло гарантувати повноцінний розвиток народу, його безпеку і спокій.
