Як повернувся супершпигун?
Як ви думаєте, хто є найзнаменитішим розвідником (шпигуном)? Напевно, в якості претендентів на цю роль можна було б назвати Ріхарда Зорге, Рудольфа Абеля, Кіма Філбі, Володимира Путіна і навіть Штірліца з «Сімнадцяти миттєвостей весни». Проте особисто мені видається, що правильна відповідь іншою: найпопулярнішим шпигуном всіх часів і народів був і залишається агент 007 Секретної служби Її Величності - Джеймс Бонд.
У Радянському Союзі цей літературний персонаж був символом агресивного імперіалізму і антирадянщини. Зрозуміло, романи про Джеймса Бонда в СРСР не друкувалися, що тільки підігрівало інтерес до фігури супершпигуна. Частково цей інтерес задовольнявся переглядом фільмів про Бонда, які тим чи іншим способом потрапляли на закриті перегляди і в приватні відеотеки. І тоді можна було отримати задоволення від гри ірландського актора Шона Коннері в головній ролі в картинах «З Росії з любов'ю» (1963), «Ви живете лише двічі» (1967), «Ніколи не говори" ніколи "» (1985).
У 2008-му році виповнилося сто років від дня народження творця агента 007 - великого Яна Флемінга. Помер Флемінг в 1964 році, з чого випливало, що всі свої подвиги Джеймс Бонд начебто вже здійснив. Але літературна реальність виявилася іншою.
Саме до сторіччя з дня народження Яна Флемінга був написаний і опублікований новий роман про пригоди Джеймса Бонда, британського агента Нуль-Нуль-Сім з ліцензією на вбивство. Назва роману цілком у дусі самого Флемінга: «Devil May Care» (в російськомовному виданні «Диявол не любить чекати»). Та й сама оповідь ведеться тим же нарочито примітивною мовою бульварних романів, який був характерний для творів Флемінга середини минулого століття.
На реанімацію Джеймса Бонда зважився англійський романіст Себастьян Фолкс (Sebastian Faulks), відомий по книзі «Пташиний щебет» (Bird-song, 1993), проданої загальним тиражем 3000000 екземплярів, і роману «Людські сліди» (Human Traces, 2005).
Описи вишуканих ресторанних страв і красивих жінок агента 007 у Себастьяна Фолкса нітрохи не поступаються, а може бути, і перевершують флемінговскіе. Але важливо інше: як і раніше головними противниками британського супершпигуна залишаються росіяни. І якщо раніше це були СМЕРШ і КДБ, то тепер - терористи і ті росіяни, які вільно або мимоволі замішані в диявольських іграх. А що тут дивного ?! Для пояснень досить згадати вбивство Олександра Литвиненка за допомогою радіоактивного полонію-210 в самому центрі Лондона. Та й КДБ нікуди не подівся, а просто став називатися іншим чином.
Чому Бонд повернувся? Чому в книгах і на екрані він живе вже півстоліття? У чому полягає таємниця довговічності цього літературного персонажа?
Звичайно, велике значення мало відношення Флемінга до свого героя. У Джона Ле Каре в його чудовому романі «Шпигун, що прийшов з холоду» виразно проглядається думка про те, що шпигунство - це брудна гра. Зовсім по-іншому у Яна Флемінга: його бездоганний супершпигун уособлює боротьбу добра зі злом і справедливості з пороком.
Однак те, що британський шпигун повернувся саме зараз - навряд чи варто пояснювати лише круглою датою з дня народження його творця. Істотно і те, що на горизонті замаячила холодна війна, а світовий порядок знову піддається випробуванням, хоча загроза нині аж ніяк не комуністична. Не дивно, що в таких умовах масовому читачеві приємно усвідомлювати: є на світі удачливий секретний агент, який, не замислюючись, ризикує життям, бо так велить обов'язок, вірність християнським ідеалам та інтереси західної цивілізації.
Він повернувся, бо талановиті шпигуни ніколи не стають колишніми.
