«Анна Кареніна»: новий час - новий сенс?
«Анна Кареніна» Л.Н. Толстого - твір, універсальність якого не усвідомили сучасники. Не усвідомили саме тому, що були сучасниками. Однак і ми, нащадки, задовольняємося лише оцінками безсмертного творіння, завченими в школі.
Звичне (класичне) тлумачення задуму письменника ви легко знайдете і в книгах, і в Інтернеті. Я ж дозволю собі звернути увагу на одну думку письменника-філософа, яка в наш час теж може вважатися головною лінією роману.
Власне, що за твір написав Лев Миколайович? Банальнейший любовний роман про нудьгуючу домогосподарку. Суцільні зради, любовні інтрижки, зради - «Не родись вродливою» зразка 19 століття. Невже граф Толстой написав міщанський роман у дусі Джеккі Коллінз? Та ще з неправдоподібним фіналом. Жінка, змінивши чоловікові, що не винесла обману коханця і стрибнула під поїзд. Та ніколи в історії людства такого не було! Ну, влаштувала б чоловікові істерику («Ти сам у всьому винен!») Або в ноги муженьку кинулася («Не винувата я, він сам прийшов!»). І адже для прощення були всі умови. Хвору Анну чоловік готовий пробачити, але, видужавши, вона сама ж залишає його вдруге (лопух!).
Добре, автор твердо вирішив убити героїню у повчання читачеві. Однак Анна могла отруїтися (самий жіночий спосіб розлучитися з життям, між іншим), втопитися, стрибнути з даху, повіситися, кинджалом заколоти себе, зрештою.
Але ні! Вона йде на вокзал, згадавши про страшної загибелі службовця, який потрапив під колеса поїзда на початку роману. Так про що говорить нам Лев Миколайович, про що хоче попередити? Та про те ж, про що скаже Джеймс Камерон всьому світу в в 1984 році! Про неконтрольованому і незворотному настанні техніки на людину! Про буквальною загибелі людства від поступу залізної п'яти технократії. Життя Анни Кареніної забирає невблаганний і бездушний механізм (Камерон назве його "Термінатор").
Лев Миколайович нічого не знає про прийдешні війни, танки і мікрочіпи. Граф не знає про безпілотні дрони, які методично вбивають лідерів Аль-Каїди і випадково опинилися поруч мирних палестинців. Але він вже передбачає саму можливість бездушної машини принести смерть. Це Азімов в середині 20 століття буде роздумувати про трьох законах робототехніки і вірити в гуманізм технократії. А житель століття 19-го, Толстой чудово розуміє звички людини. Те, що створюється заради вигоди і влади, ніяким законам слідувати не буде.
Геніальність Толстого ще й у тому, що його «бог з машини» своєї машинної суті не приховує. Паровоз, найдосконаліший на той момент для автора технічний об'єкт, не рятує сюжет, а є повноцінним учасником драми індустріального часу. Паровоз для Толстого ставати символом невідворотного покарання.
У школі на уроках літератури пояснювали, що класичний твір вважається таким, якщо написано про «вічні теми» і зберігає актуальність і злободенність незалежно від епохи. Подружні зради нікуди не поділися, та й політичні вбивства трапляються часто-густо. Але виявляється, що людині з майбутнього (щодо часу письменника) може відкритися і новий, до того не усвідомлюваний, сенс твору.
