Електронні бібліотеки як спеціальний клас інформаційних систем

Інформаційні системи, які стали називати електронними бібліотеками, з'явилися трохи більше десятиліття тому завдяки широкому розповсюдженню Інтернет, стрімкого зростання ємності запам'ятовуючих пристроїв, а також значним досягненням в області Web-технологій, в технологіях баз даних і документальних систем. Ці передумови забезпечили можливість створення великих колекцій документів, в першу чергу, публікацій в електронній формі та масового до них доступу.

Слід підкреслити, що часто доводиться зустрічатися з помилками щодо поняття і місця електронних бібліотек (ЕБ) у системі інформаційних технологій. Так, в середовищі бібліотечних фахівців нерідко плутають і навіть протиставляють поняття «автоматизація бібліотек», «автоматизована бібліотека» і «електронна бібліотека», що неприпустимо.

Найбільш поширені уявлення про електронні бібліотеках можна об'єднати в три групи, пов'язані з можливими видами діяльності:

• автоматизація традиційних бібліотек;

• використання баз даних в Інтернет;

• створення колекції якою завгодно інформації, аби в електронній формі та в Мережі.

Ці уявлення навряд чи можна визнати правильними, хоча вони аж ніяк не марні і пов'язані з істотою проблеми.

У першому випадку передбачається, що ЕБ або є частиною традиційної бібліотеки або сучасного інформаційного, або повністю збігається із засобами автоматизації цієї установи. Заперечення проти такого підходу можна звести до двох міркувань.

По-перше, основним об'єктом діяльності традиційних інформаційних установ є друковані видання з усією притаманною їм специфікою зберігання, обробки та використання. ЕБ, в свою чергу, акумулюють електронну інформацію, представлену у вигляді сукупностей даних або електронних документів. Ця інформація за способами організації, описи, зберігання, за технологією підготовки та використання, по застосовуваних засобів істотно відрізняється від друкованої. Навіть у тих випадках, коли мова йде про подання в електронній формі друкованих видань, відмінність досить відчутно.

По-друге, навряд чи можна погодитися з думкою деяких бібліотечних працівників, що їх установи є єдиними і всеохоплюючими системами зберігання і розповсюдження інформації. Зі сказаного не випливає, що в рамках традиційних бібліотек не слід створювати електронні бібліотеки. Поєднання різних форм обслуговування на базі різних фондів, як традиційних, так і електронних, може дати позитивний ефект. Потрібно тільки не забувати, що це, незважаючи на схожість, різні сутності. Разом з тим цілком очевидно, що досвід, накопичений традиційними бібліотеками, повинен повною мірою враховуватися при проектуванні та експлуатації електронних бібліотек.

Друге подання про ЕБ пов'язано з базами даних і доступом до них через Інтернет. Останнім часом будь-яку базу даних часто починають розглядати як електронну бібліотеку. Прийняття такого уявлення істотно звужує поняття «електронна бібліотека», перетворюючи її фактично в нове позначення вже відомих сутностей. Упор в цьому випадку робиться на програмні та технічні питання, зокрема, на масштабованість, розподіленість і інтероперабельність. Безперечно, ці питання повинні займати значне місце в проблемі ЕБ, проте ними вона далеко не вичерпується. З іншого боку, при такому підході залишаються в тіні або зовсім ігноруються питання інформаційного змісту, наприклад, що є основним інформаційним об'єктом, як працювати з об'єктами, що змінюються в часі, як їх описувати і т. П.

Подання про ЕБ як про колекції яких завгодно інформаційних об'єктів вихолощує це поняття, позбавляє його системності. Доречно провести наступну аналогію - не всяке збори або колекція книг може розглядатися як бібліотека. При такому підході, як правило, забувають про точно визначеної стратегії формування та розвитку інформаційного фонду, про каталогізації та описі інформаційних об'єктів і ряді інших питань. Безсумнівно, будь-яка ЕБ є колекцією інформаційних об'єктів, проте зворотне невірно, а саме це декларується в розглянутому поданні. Крім того, при такому розумінні ЕБ виявляється якимось гібридним, недиференційованим поняттям, що покриває безліч різнорідних явищ. До них відносять як зібрання будь-яких матеріалів в електронній формі, так і переліки гіперпосилань на такі зібрання чи матеріали.

Тенденція застосовувати термін «електронна бібліотека» до зібрання матеріалів будь-якого типу могла б бути правомірною за умови диференціації самих цих типів. Наприклад, можна було б залишити назву «бібліотека» лише для тих колекцій, які містять переважно текстові матеріали - неважливо, чи у вигляді простого або розміченого тексту або у вигляді графічних файлів, що є посторінково скановані книги та інші друковані матеріали. Тоді до зборів іншого типу можна було б докладати більш специфічні позначення: аудіотека (для аудіозаписів), відеотека (для кіно і відеодокументів), пінакотека (для зображень), медіатека (для будь-яких нетекстових матеріалів). Реалізація цього підходу, однак, стикається з серйозними труднощами, викликаними тією обставиною, що в електронному середовищі традиційна типологія за матеріалом перестає працювати, оскільки на перший план висувається поняття мультимедійність, коли в рамках окремого документа або середовища в цілому об'єднуються і змішуються матеріали різних типів ( текст, звук, відео, зображення і т. д.). Крім того, поділ за матеріалом втрачає сенс і з тієї причини, що практично до будь-якого електронного об'єкту можуть додаватися одні й ті ж методи редагування / модифікації (копіювання, вставка, морфинг і т. П.).

Отже, в даний час не існує єдиного розуміння, що таке електронна бібліотека. Щоб показати спектр думок з цього питання, наведемо найбільш конструктивні визначення дефініції «електронна бібліотека», взяті із західної та вітчизняної спеціальної літератури.

Відразу слід зауважити, що термін «електронна бібліотека» має вітчизняне походження. Він став широко використовуватися в нашій країні як еквівалент англомовного терміна Digital Library. Вживання цього терміна в російськомовній літературі швидко усталене, хоча, на наш погляд, він неточно відображає зміст англомовного джерела («цифрові бібліотеки»), автори якого прагнули підкреслити в ньому визначальну роль цифрових технологій в інформаційних системах такого роду.