Шушун, охабень, опанча. А що ще носили на Русі?

Пишуть мені, що ти, тая тривогу,

Засумувала шпарко про мене,

Що ти часто ходиш на дорогу

У старомодному ветхому шушуне.

(С. Єсенін. «Лист матері»)

Роком написання цього відомого вірша числиться 1924-й. До цього часу шушун мав усі підстави бути старим і вважатися старомодним. А колись носився повсюдно. Що ж це за одяг?

Шушун - В писемності це слово вперше зафіксовано в 1585 році. Саме слово вважається родом з фінської мови. Та й сам цей вид одягу припав «до двору» спочатку на Півночі (Вологодчіна і сусідні райони). Потім шушун розійшовся по країні - за Урал, в Сибір, на південь, на захід. Правда, цим словом скоро стали позначати зовсім різні види одягу.

Отже, спочатку шушун - тепла кофта, жіноча сорочка або короткополое сукню, сарафан, телогрея, душегрейка. Часто шушун шився з сукна або полотна і підбивався хутром («шушун Лазор да шушун кошечей жіночої»,«шушуненко тепле заечшшое»). Тому дуже скоро шушун стали називати і шубейку. Таким чином, у різних областях Росії шушун називали все-таки різні типи одягу, об'єднувало їх спільне - це була досить тепла верхній одяг.

Спорідненим шушун був шугай. У словниках часто використовується як синонім шушун. Це - теж російська старовинна національна верхній жіночий одяг. Кофта з приталеним силуетом, довжиною до стегон і хутряним коміром. Часто шугай просто накидали зверху (як ми це можемо робити і зараз з кофтами) або надягали в один рукав (лівий).

Одяг під назвою шушпан - З тієї ж серії. Але в різних областях Російської імперії Шушпанов називалася різний одяг: це міг бути і чоловічий кафтан, і жіноча сорочка або сарафан. Але в основному - все ж це була кофта з розряду душегрея.

Душегрея - Загальна назва для легкої, але теплою жіночого одягу. Це була парадний одяг, часто шився з оксамиту або парчі, розшивався шовком, прикрашалися перлами. Таку душегрейку (ще одна назва - кацавейку) селянські жінки одягали в святкові дні.

Жіночий верхній одяг на Русі була оригінального крою і прямувала однієї простої мети: бути зручною і зігріти. Практично завжди вона шилася як орна. Найпоширенішою одягом були, мабуть, літники. Спочатку це була і чоловіча, і жіноча одяг.

Озирнувся він по сторонах - чи немає кого, підняв над головою і кинув об землю свій посох дорожній, потім змахнув над ним рукавом - і замість посоха піднялася з трави і стоїть перед ним матушка Варварушка.

(Н. Телеш. «Крупенічка»).

У цій казці відомого російського письменника і організатора знаменитих «телешовских середовищ» (що проходять в його будинку на Чистопрудному бульварі), Миколи Дмитровича Телешова, описується прийом, який за казками я пам'ятаю з дитинства. Змахнути рукавом - а далі чудеса всякі посиплються. Що ж за рукав такий незвичайний?

А це рукава-дзвони літника. Якщо не тримати руки зігнутими - могли і волочитися по землі, настільки були широкі. Дуже широкі і дуже довгі рукави були у старовинній (переважно) жіночого одягу під назвою летник. У довжину рукава були рівні довжині самого літника, завширшки - половині довжини, ось які рукава! Від плеча до середини руки їх зшивали, а нижню частину залишали незшитим. І при старанні і бажанні в такому рукаві можна було заховати багато чого, не тільки чудеса.

Літники були легкою верхнім одягом, шилися без підкладки, сама назва відомо з I486 року. Називали їх також і холодники - Саме в силу того, що це був одяг легка. У бояр і дворян був особливий вид холодник - ферязь (Саме слово арабського походження). Ферязь, таким чином - також старовинна російська одяг, чоловічий і жіночий (періззеянина), досить широка, до трьох метрів в подолі, а завдовжки майже до щиколоток, без коміра і з довгими рукавами, звисаючими до землі. Саме завдяки ферязі з'явилося знайомі всім виразу «працювати абияк»І«працювати засукавши рукава»- Дуже непростий був сам процес надягання одягу з такими рукавами.

Ферязь - святкова одяг, її належало одягати на найбільші свята, причому мало значення й те, з чого ферязь зшита (оксамитові, золоті, шовкові) - до кожного свята своє. Це була й офіційна урочиста одяг, в якій, за указом від 1680, зобов'язані були з'являтися до двору бояри та інші важливі люди.

Різновидів ферязі було безліч («Дружини моєї сукні ферязь холодник киндяків желт да ферязі інші теплі»). Для чоловіків «благородного походження» особливу цінність представляли їздові ферязі.

До орної одязі ставилися опашень і охабень. Це теж старовинна літній одяг, чоловічий та жіночий. Охабень - плащ з відкидними рукавами і капюшоном. Рукава могли закидати за спину або зав'язувати на талії. Опашень - також літня верхній одяг, носився наопашь, тобто без пояса. Для опашня характерні широкі рукави, які звисали вздовж тіла, оскільки руки просмикувалися в розрізи. Хутра (соболь, горностай, бобер) - частина і прикраса багатого вбрання, відомого з стародавніх часів (саме слово «опашень» - з 1359). Опашень (і жіноча опашніца) практично вийшли з ужитку до XVII сторіччя.

Не можна не згадати і опанчу. Цей «довгий і широкий старовинний плащ» прикривав від дощу. Носили опанчу теж і чоловіки, і жінки. До Росії опанча потрапила від арабів і вперше згадується в «Домострої». До XVIII століття опанча стала форменим одягом в армії. Зараз і слово само забуто, а колись з ним було пов'язано багато симпатичних прислів'їв: «Це опанча на обидва плеча», «Нашого сукна опанча», «Вибирай опанчу по плечу», «Не до пиці рогожа, не личить опанча!», та інші.

А ось слово кафтан ми пам'ятаємо, хоча каптани вже давно ніхто не носить. Само слово - перського походження, а ось одяг прижилася надовго. У жупанах ходили і царі, і військові, і купці. До каптані ззаду пристібався «козир» - високий стоячий комір. Цей козир часто прикрашався перлами і золотим шиттям. З тих пір і пішло вираження «ходити козирем», А зовсім не з епохи поширення карткових ігор.

У короткому нарисі неможливо передати все розмаїття верхнього одягу, яку зараз можна побачити тільки в музеях. Як відомо, Петро Перший одягнув всю знати в європейське плаття. Старовинна національний одяг залишилася тільки в селах. Після революції 1917 року російський національний костюм повністю вийшов з ужитку, за винятком тілогрійок, сарафанів і хусток. Про сарафанах можна буде прочитати наступного разу.