Фільм «Механік». Хто здатний стріляти в інвалідів?

Що відрізняє фільми за участю Джейсона Стетхема? Так стрімкість, ось що!

Він у чомусь подібний до чорної пантери, що на шаленій швидкості переслідує жертву. Правда, пантери все ж волохаті, а наш герой, прямо скажемо, великими заростями на маківці не відрізняється. Але це не заважає йому бути пантерою в душі! Не під струменем води у ванній кімнаті з красунею, а саме в дії.

У картині ж «Механік» тканину фільму бачиться дещо інша: тут більше спокійний варіант оповіді, але що не відняти у фільму - так це динамічною напруженості, як би ефекту натягнутої струни. Глядач чекає наступної сцени з нетерпінням і бажанням, а це вже ознака міцно збитого сюжету.

Провокаційне запитання звучить у фільмі: «Ким треба бути, щоб вистрілити в людину в інвалідному кріслі?» Ну, напевно, таким ось крутим хлопцем у шкірянці, яким постає в картині Артур Бішоп (актор Джейсон Стетхем).

Цього разу він грає кілера, якому доручили прибрати кращого друга. Власне, режисер Саймон Уест відразу, з місця в кар'єр, занурює персонаж Стетхема в умови жорсткого вибору. І етика кілера, якщо така існує (типу не вбивати бабусь або собачок багатих нуворишів), цього разу не спрацювала. Вбити інваліда, та ще того, хто пересувається на інвалідному кріслі ... Це - край.

Зрозуміло, якщо потрібно прикінчити лиходія з паличкою або тростиною, в якій той ховає гострий і тонкий кинджал. Можна навіть якось зрозуміти, якщо прийшло замовлення прибрати клієнта на милицях. Деякі навіть на милицях здатні тікати від кілера швидше лані. Але на інвалідному кріслі далеко не заїдеш: будь бордюр - і жертва в пастці! Рука не підніметься образити візочника.

Сей образ немічного тілом учасника спільноти кілерів був створений актором Дональда Сазерленда (Гаррі Маккена у фільмі). З приводу роботи Дональда можна помітити одне: шкода, що так постарів сам Дональд, хоча хитрувата посмішка його все ще залишилася такою, що запам'ятовується. Йому недовго видалося брати участь у проекті «Механік», бо Артур Бішоп НЕ дремелет. Що ж, вбити людину з обмеженими руховими здібностями ... Ух! Як з'ясувалося, є кілери, що не гребують такими замовленнями. До числа їх і належить персонаж Джейсона Стетхема.

Не буду приховувати, але авторам картини «Механік» вдалося створити в мозку і уяві глядача інтерес до жорстокого, кривавого, але в той же час таємничого і навіть десь притягальному світу розумних найманих убивць. Одним з найяскравіших персонажів сього світу в картині стала, на мою думку, якраз фігура другорядна. А саме вижив кілер, якого ніби як убили, а насправді зовсім немає, і з яким у Артура Бішопа / Стетхема відбувся ближній бій в умовах замкнутого простору автобуса. Вважаю цю сцену в стилі Джейсона Стетхема найбільш чудовою.

Головний герой фільму у виконанні Стетхема - кілер, але, чорт візьми, це не відморозок 90-х років минулого століття російського розливу! Цей хлопець реально розумний, більше того, він - психолог! Ось чому Бішоп не пішов працювати в психотерапевти? Думаю, справа б пішло: у нього є якість копача - знайти слабкість в людині і використовувати її. З таким талантом лікував би душі Бішоп, а не губив їх. Так, згоден, психотерапевта платять багато менше, та й клієнти все суцільно з дивацтвами. Тут і самому недовго «з'їхати з котушок». Але й у кілера з клієнтурою справи йдуть не краще! Торговці зброєю, наркодилери, релігійні фанатики, Жадюга - все суцільно не зовсім нормальні хлопці.

За сюжетом напрошується очевидна аналогія з «Леоном» Люка Бессона. «Леон» став класикою жанру, неперевершеним творінням і притчею про життя кілера. Але там бувалий найманець вчив свого ремесла молоденьку красуню-підлітка у виконанні Наталі Портман вбивати поганих дядьків, в «Механіці» ж дівчатко замінив хлоп'я. Правда, хлоп'я Стів (актор Бен Фостер) тут бородатий, похмурий і пихкає сигаретами як самовар.

І взагалі, Стів більше схожий на п'яного портового вантажника, але кому тільки не доводиться ставати вбивцею за гроші! Життя змусить - і вантажник перекваліфіковується в душогуба. Що ж, хлопчик так хлопчик. Актор Бен Фостер, що зіграв «хлопчика для растирки фарб» в служінні у кілера, в «Механіці» мене здивував саме зовнішньої трансформацією. Ця кепочка «а-ля Лужков» і підкреслена брутальність образу підвищила думку про нього як про майстра перевтілень на екрані.

Певний сюрприз, звичайно ж, закладений в візитній картці картини: у назві. «Механік». Джейсон Стетхем. Ага, думається глядачеві, значиться, у фільмі герой Стетхема оре в автосервісі, і погані дядьки вставляють йому кудись вихлопну трубу. Серце у нього, напевно, працює на бензині, як у картині «Адреналін». І хлопець носиться всюди, вбиваючи направо і наліво, в пошуках бензину для свого мотора в грудях.

Ан ні! «Механік» - це кілер. Новий підхід до понятійному апарату. «Механік», як шахіст, прораховує всі можливі ситуації наперед. «Механік» талановитий, як своєрідний Кулібін: може не використовувати стетоскоп для прослуховування легенів пацієнта з метою встановлення шумів, а геть позбавити людину можливості видавати які-небудь шуми взагалі.

Як би хотілося віднести фільм «Механік» до розряду драми, але зробити цього я не можу. Справа в тому, що жоден персонаж картини не викликає симпатії, і те, що хтось когось там зраджує да «пускає на клапті», анітрохи мене не турбує. Можливо, це детектив-бойовик? Вже тепліше. Триллер? Не без цього.

Режисер Саймон Уест радував мене раніше саме блискуче закрученим, але досить недолугим екшеном, на кшталт «Повітряної в'язниці». Тут же, в «Механіці», Саймон спробував зануритися в якісь психологічні нетрі, проте не думаю, що цей аспект виявився виграшним. Навпаки, тут більше провалу.

А ось сама картина, її саймоновскій градус, її фортеця, якщо хочете, плюс остання «чарка» - витончена кінцівка - викликають повагу.

8 з 10.