Фільм Рідлі Скотта "Прометей". Чому з віком у режисера помінялося уявлення про людину?

Невже ми - люди - настільки огидні, що навіть наші творці бажають нашого ж знищення? Напевно, це - перебір. Адже людство створило найбільші твори мистецтва, літератури, музики. Але при всьому при тому були і Гітлер, і Іван Грозний. В Африці в стародавні часи тисячі немовлят спалювали живцем в печах. Ядерні вибухи в Хіросімі і Нагасакі розплавляли людей і тварин в прах миттєво. Очевидно, нас -людское плем'я - є за що ненавидіти.

Нове творіння режисера Рідлі Скотта «Прометей» особисто у мене залишило на душі тяжкий враження. Мені здається, що автор саги про «Чужих» не спроста б'є іноді у своїй творчості в одну точку, а саме задається питаннями «Хто ми? Звідки ми? Навіщо ми? »

Фільм «Чужий» цього ж режисера і наступні частини саги про жахливі інопланетних тварюк стали перлиною фантастичного кіно. Пам'ятаю, ще в школі, я сидів у тісній залі якогось підвалу в Пролетарському районі тодішньої Москви і дивився в напівпідпільному відеосалоні фільм. «Рубчик» коштував тоді квиток. «Рубчик» - радянський ще жовтий рубль. Якість запису на відеокасеті залишало бажати багато кращого, але десятки здивованих, уражених очей, як школярів, так і дорослих, вдивлялися в невеликий екран з усім напругою. Показували «Чужий» Рідлі Скотта.

Більш ніж через двадцять років, в 2012-му, мої очі так само дивились на величезний екран в залі IMAX на іншу річ все того ж майстра - Рідлі Скотта. Я дивився «Прометей» і ловив себе на думці, що Рідлі Скотт вже не той. Мова не про технічну сторону справи. Про світовідчутті. Якщо у своїх ранніх фільмах він оспівував людську сміливість, людську породу і її здатність воювати з породження пекла, то в картині «Прометей» мене накриває при перегляді вуаль песимізму.

Ах, як же хороший «Чужий» і наступні вже «Чужі»! В останньому творінні Скотта «Прометей» все так само чітко простежується стилістика «Чужого». На екрані ми бачимо все той же зореліт зі сплячим екіпажем. Дивно далеку мандрівку в космосі в пошуках ЩОСЬ. На кораблі знову різношерстий екіпаж, куди входять і медики, і геологи, і навіть андроїд. Якщо в «Чужих» андроїда зіграв Ленс Хенріксен (Бішоп), то в «Прометей» андроїд Девід у виконанні Майкл Фассбендер навіть трохи зовні схожий на не стару ще тоді Ленса Хенкріксона. Нехай «Чужих» зняв інший режисер, але родоначальником то всій кіноепопеї про «Чужому» став Рідлі Скотт ще в 1979 році. То був на ті часи супер динамічний ужастик ...

У 2012-му Рідлі Скотт вже й не намагався створити саме фантастичний ужастик. Скоріше, в роботі 2012-го року ми бачимо якусь філософську складову, ніж бойову. Фільм «Прометей», як не дивно, багато чому вчить.

По-перше, приміром, навіть на початку проекту показано, як погано випивати всяку бяку. У нас в магазинах, за підрахунками фахівців, до 30% відсотків фальшивої горілки. А в сільських регіонах і того більше. Шкода від пиття сурогатів неісчіслім. Навіть наші творці - тобто ті істоти, що створили людей на Землі, випивши у фільмі Рідлі Скотта «Прометей» на самому початку оповіді, негайно і погано закінчують свій тернистий шлях. Отже, навіть поза Землею випивка невідомих рідин до добра не доводить.

По-друге, ось двоє мужиків дослідників на чужій планеті зустрічають красуню-змію. Та красива, як ремінь на нових джинсах, і йолопи в штанах знову «купилися» на її зовнішність. Що в результаті? Страшна смерть! Мораль: не варто довірятися жіночу красу, нехай навіть перед вами змія.

У третьому, недарма одна маленька дівчинка у фільмі запитує, а куди йдуть померлі? Тато і мама, наприклад? Найпростіше відповісти - на Небеса. Але автори фільму цим не обмежуються. Власне це просте питання і становить одну з основних загадок фільму. Раз людина не має божественне походження по фільму, а інопланетне, то тоді зрозуміло, звідки ми взялися на планеті Земля: прибульці постаралися. Але от куди йдемо після смерті? Терпіння, земляни! Вчіться трпенію!

Смерть у фільмі наздоганяє багатьох. Болісна смерть. Взагалі, мені «Прометей» видався вельми жорстоким проектом. Часом по спині біжать мурашки при перегляді, але пов'язано це не стільки з липким страхом, що частенько супроводжує перегляд вдалого фільму жахів, а саме з натуралістичністю показу крові й смерті, блювотних позивів, операцій на внутрішніх органах. Тобто, коли ліцезреешь деякі частини картини, то дрейфують по спині мурашки відрази, а не страху.

Акторські роботи в картині заслуговують окремої згадки. Перш за все, мене вразило попадання в образ андроїда Девіда (актор Майкла Фассбендер). Він реально холодний і бездушний, як і личить бути андроїду. Класно зіграно.

Міс Викерс у виконанні Шарліз Терон тягне просто на симпатягу. Злобненькую, але не страшну. Мені навіть здалося, що вона вся така російська! Світлі локони, самарські вилиці, п'є горілку (зауважте - нерозбавлену!) Як справжня наша землячка де-небудь в Самарській області. Треба було її назвати не міс Викерс, а міс Чехова. Або міс Соколова. Вона симпатична - Шарліз - але не проявила себе в рамках матеріалу.

Ударно проштовхнула свою роль актриса Нумі Рапас, яка зіграла саму рішучу особу у фільмі - доктора Елізабет Шоу. Як вона реально ТРАГІЧНО підставила свій живіт, щоб її розрізали! Розрізали, а після заштопали мало не степлером! Сцена накладки на розріз в животі дужок емоційно відштовхує, якщо чесно. Доктора Шоу прошили скобами, як ніби вона - коробка на пошті Росії, яку упаковують за допомогою степлера для далекої пересилання. Сильна жінка, нічого не скажеш. І акторська робота сильна в даному проекті.

Але незважаючи ні на що, мінусів у картини чимало. Дія «Прометея» розгортається в 2093, але я думаю, до того часу техніка буде більш досконала, ніж показана на екрані. Але все це - дрібниці.

В цілому, я чекав від фільму більшого. Я чекав від Рідлі Скотта більшого. А тут він вніс такий песимізм в моє світовідчуття, що просто «мама - не горюй!». Адже якщо вже ті, хто створив нас, хочуть нас же знищити, то тоді кожен з нас є гидотно створення! Ах, як прикро це усвідомлювати.

Технічно картина «Прометей» виконана вражаюче, а ось в темпі оповіді часто затягнута. Так що я схильний більше до негативної оцінки «Прометея». Фільм знищує віру в людину. Рідлі Скотт явно в похилому віці погіршив свої погляди на людину. Недарма кажуть, що чим довше людина живе і більше дізнається людей, то тим більше починає любити собак.