Як подорожувати по-норвезьких?

Норвезький письменник Томас Еспедаль навчить цього будь-кого. Нещодавно на російську перевели його книжку «Йдемо!».

Багато людей намагаються відповідати стереотипу. Гей повинен говорити манірно, рок-музикант - сходити з розуму від наркотиків, жінці належить сидіти вдома і народжувати дітей, а геній, звичайно ж, просто зобов'язаний вести себе неадекватно. Томас Еспедаль вигадує стереотип - справжній поет повинен подорожувати.

Про що ж книга? Безперервно попиваючи вино і поїдаючи місцеві делікатеси, безтурботний, обтяжений хіба що грошима на рахунку, «мандрівник» поодинці або в компанії таких же нероб без особливої мети переїжджає / переходить з міста в місто, градуіруя небезпека дороги кількістю зірочок готелів. Супутники постійно міркують про великих поетів і письменників, доводячи собі і читачам, що і вони не даремно коптять повітря, раз бродять, прихопивши пляшку-другу.

Герої - гедоністи. Прямим текстом автор каже: до чого нам ці непідйомні рюкзаки, намети. Випереджаючи сходження на гору, герої лягають спати на веранді готелю, щоб перевірити своє вовняну білизну і спальники, а вранці вирішують прикупити собі вовняні шапочки і шкіряні рукавички. Герої бродять по світу, отримуючи безперервне задоволення від своєї дорогої і суперсучасної одягу. Хіба що ракету вони не використовують для «вільних прогулянок». Коли персонажу хочеться їхати на машині далі, а водій занадто п'яний, щоб керувати авто, герой намагається купити у водія машину. Як добре, коли в житті немає проблем, але є невичерпні кредитні картки. Це книжка не про мандрівників, а про розваги нудьгуючих норвежців.

Текст перенасичений сексуальними сценами і повіями. Можна сказати, приблизно з кожної двадцятої сторінки зсипається відверта і нічого не змінює в сюжеті секс-сцена. Та й з сюжетом, чесно кажучи, у автора напружено. На щастя, в цій книзі немає списків, факсів або шматків інтернет-діалогу. А цього вже боїшся, коли береш сучасну Єврокнига в руки. Це безперечне достоїнство твору «Йдемо!».

Загалом, всі, хто насправді коли-небудь покидали свій дім, щоб побачити і зрозуміти світ, все, що їздили автостопом за тридев'ять земель без великої суми в кишені, все, тягли на собі столітровку, набиту похідним залізом, консервами, кашами, все, розбивали далеко-далеко від людських осель намети або ставили тіпі, все, що жили місяцями на природі, спали на землі, загорнувшись у целофан, спали в опорах мостів, на горищах, на сквотах, в електричках, на картоні, на газетах, витягнутих з усіх поштових скриньок під'їзду, що купалися в крижаних струмках, коптять в диму багать, все, забирали в гори без дорогою екіпіровки, все, що коли-небудь і правда подорожували, голодували, збирали на вулиці пожертвування, хворіли, потрапляли в переробки далеко від дому - не зможуть зануритися в текст «Йдемо!», але будуть реготати без зупинки, будуть телефонувати своїм друзям і зачитувати їм абзаци про тяготи норвезьких «бродяг».

Цілком можливо, що на норвезькому та норвежцями книга читається і оцінюється інакше. Книга номінувалася на дві літературні премії. Інше життя, інше ставлення до літератури, до свободи, до дороги ...