Як були написані пісні про Гуд-бай-Америку, снігових вовків і горохові зерна? До дня народження В'ячеслава Бутусова

15 жовтня 2012 вік колишнього капітана Наутілус і нинішнього лідера Ю-ПІТЕРА перевалює за полтинник. А адже колись пісні В'ячеслава Бутусова вважалися гімнами молоді і здавалися страшно актуальними ...

Про деякі з цих пісень я вже писав, але тоді я торкнувся лише хітів, написаних спільно з поетом Іллею Кормільцевим. Однак деякі пісні Бутусов написав повністю сам, і серед них теж чимало відомих.

«Останнє Лист» (1985)

Першим великим хітом Наутілус Помпіліус стала пісня, яку всі зазвичай називають «Гуд-бай, Америка». Спочатку вона входила в першу більш-менш виразний альбом групи «Невидимка». Однак більшість народу знає її по платівці «Князь Тиші» 1988 року, і при знайомстві з першою версією незмінно дивується - де ж знаменита партія саксофона - головна родзинка пісні?

Справа в тому, що саксофоніст Олексій Могилевський в групі з'явився дещо пізніше, але, на мою думку, саме він довів багато пісень групи до потрібного рівня «хітовості». Не виняток і «Гуд-бай, Америка», яка особливо ефектно виглядала на концертних виступах. Зазвичай вона завершувала програму, і в заключному програші музиканти по черзі залишали сцену. Наприкінці на сцені залишався один Могилевський, і його самотня саксофон партія повисала повітрі красивою кодою.

Забавно, що на альбом «Невидимка» «Гуд-бай, Америка» потрапила випадково. Все задумане вже було записано, але альбом видався музикантам надто коротким.

В. Бутусов:

«У мене був начерк, який я хотів зробити в стилі raggae - це було модно тоді. Хотів, але не зміг: часу не було. А тут взяв Yamaha PS-55 - була у нас така клавишная, в ній були закладені вже ритмічні ефекти, звуки всякі. Врубать, а там відразу все грає, і ти нічого поправити не можеш, ниче. Врубили ми цю румбу, і думаємо, во як круто - все грає як в шарманці. І я під цю румбу записав вокал. Вокал довелося записувати вдома, вночі, навісивши навколо ковдри і одягу для звукоізоляції ».

На конверті платівки «Князь Тиші» ми можемо побачити в співавторах тексту і басиста групи - Дмитра Умецкого. Що саме він додав і в без того нехитрий і короткий текст, досі незрозуміло.

Текст був нехитрий, але дуже показовий. Тоді - в 1980-х роках - більшість радянської молоді сприймало США як якесь «Ріо-де-Жанейро» Остапа Бендера - Чудовий рай, повний яскравих фарб, де «всі ходять у білих штанях». Слова «Мейд ін Ю-Ес-Ей» звучали не менше притягательно, ніж звуки західної рок-музики. Саме на ці настрої прекрасно лягла пісня Бутусова, і стала великим хітом. Хоча сам автор писав її в більш романтичному ключі.

В. Бутусов:

«У мене було відчуття такого роду: на ті часи я сприймав Америку як легенду, як міф якийсь. Міф, який ми самі собі й придумали, бо реально ми не уявляли собі, що там. У мене асоціації з Америкою були такі: Гойко Мітіч як індіанець, Фенімор Купер, і так далі ... А писав я від імені людини, яка прощався з дитинством, він йшов в самостійне плавання. Я сам тоді поїхав від батьків. Мені було 20 років ...

Там, по-моєму, відчувається, що людина халепу потрапив, так щось заспівав під караоке. Ми серйозно до цієї пісні не відносилися, а слухачі чомусь навпаки поставилися серйозно. Наші звукооператори тієї пори, допитливі такі, послухали і сказали: «О, ну це хіт буде». ... Для мене успіх цієї композиції - загадка і донині ».

Під час гастролей у Фінляндії в 1988 році пісню навіть перевели на англійську мову, однак Бутусов примудрився заспівати її так, що фіни переходу з російської на англійську навіть не помітили.

У 2000 році була написана, напевно, найсмішніша і зворушлива версія «Гуд-бай, Америки» для к / ф «Брат-2», де її виконував тоненькими голосочками дитячий хор.

Ну а строчки «Де я не буду ніколи» виявилися поспішними. У США Бутусов побував, і не раз.

«Снігові Вовки» (1986)

Ім'я Насті Польової нашим рок-меломанам повинно бути відомо добре, хоча її вишукана музика масової народною любов'ю особливо не користувалася. При цьому одні з найпопулярніших пісень співачки написав на початку кар'єри саме Бутусов. Це і «Кліпсо-Калліпсо» на вірші Кормильцева, і особливо «Снігові Вовки», яку Бутусов написав повністю сам в подарунок бойової рок-подрузі.

У цій чарівній баладі-ужастике про демонічних білих вовків, що оточили будинок, ламкий голос Насті звучить особливо виграшно. Текст був злегка картаючи, але в цілому непоганий. Єдине, що мене в ньому бентежило - так це незрозумілі «збіглі чутки». Лише через час я дізнався, що чутки або згоди - це різновиди окремих релігійних напрямків у російських старообрядців. Напевно, для музикантів з Уралу, куди в свій час і бігли старообрядці, це слово було не в дивину.

«Снігових вовків» Настя дуже часто виконувала на концертах, але з незрозумілих причин на її перший сольний альбом пісня не потрапила. Лише через 10 років вона була переписана для альбому «Море Сіам» (1987), на неї зняли кліп, а через час і стара версія увійшла, як бонус, в перевидання альбому «Тацуо» 1987 року. Саму ж забавну версію можна почути в альбом Насті «З тобою і без тебе», де зібрані раритетні записи 1985 року. Там на демо «Снігових вовків» можна почути голос маленької Ані - першої доньки Бутусова.

«Хлоп-хлоп» (1986)

Чесно кажучи, якимись особливо поетичними достоїнствами тексти Бутусова не блищать. До речі, самокритичний В'ячеслав завжди це і сам розумів. Тому я дуже здивувався, коли дізнався, що текст пісні «Хлоп-хлоп», прозваний у народі «Горохові зерна», написав Бутусов. Аж надто він схожий на тексти Кормильцева - в міру соціальні, в міру метафоричні.

Пісня входила до альбому «Розлука» 1986 року - той альбом, який і вивів нікому не відому Свердловську групу на вершини популярності. Соціальний підтекст «Зерен» був цілком ясний - це якийсь кивок у радянську систему виховання молоді - жовтенята, піонери, комсомольці і т.д. Зерна вирощують, деякі зерна бунтують, намагаються пробити стіну, а потім самі перетворюються на цеглу, з яких складається стіна.

Журнал «Уральський слідопит», 1988:

«Чи вважаєте ви винними у всіх проблемах людей« скутих одним ланцюгом », або винні також« горохові зерна »?».

В. БУТУСОВ: У число скутих ми адже включаємо і тих, які не несуть в собі негативного заряду. Точно так же горохові зерна можуть бути всякими: стиглими, незрілими, з гнільцой і без неї. Це питання - питання про відносини між двома поколіннями, от і все. І я не можу однозначно відповісти, життя чи така, що розтягнули їх один від одного, і хто більше винен. Адже іноді незрозумілий батько-ретроград фігура більш трагічна, ніж незрозумілий син-революціонер ... »

Музично пісня «Хлоп-хлоп» просто відмінна, хоча і досить проста - три блатних акорду (по-моєму, вона була другою піснею, яку я освоїв на гітарі). Версія на «розлуки» хоч і вважається канонічною, по драйву і по звуку сильно поступається концертного варіанту, що ввійшов на диск «некомунікабельності». Написані «Зерна» були під враженням від пісні «Ubangi Stomp» групи STRAY CATS, як згадував сам Бутусов, «Щоб прокричати і випустити пар».

З інтерв'ю з В. Бутусовим, «АіФ» 2011:

«АіФ: - Особливо актуально звучать рядки з пісні« Хлоп-хлоп »-« Нас ростять і нас же сушать для того, щоб тільки їсти »...

В.Б .: - Ці рядки будуть актуальні завжди. Так як суть взаємин окремої людини і держави не змінюється вже багато тисяч років. Колись порушивши систему небесної ієрархії, ми постійно перебуваємо в бардаку і так чи інакше намагаємося навести порядок. Але оскільки ми космічні тіла, то все одно підсвідомо прагнемо до стану спокою, до збереження енергії. Тим не менш, нас продовжує корёжіть, і ми відповідним чином на це реагуємо. Мені здається, це неприродно для людини ».

На цьому поки все. Про інші піснях Бутусова читайте в наступній статті.