Зв'язок з космосом
Космос ... Якщо трохи дати волю уяві, то в думках вимальовується картинка, лякає своєю глибиною, нескінченністю, таємничістю ...
Напевно ви мріяли про Нього? Мріяли багато бути космонавтами, підлітки, начиталися фантастики про космос, вже космопілотамі. Мріють багато, але майже всі вони відкладають свої мрії на курну полку таких же нездійсненних мрій. Люди в більшості своїй не йдуть за мрією, бояться перешкод, чужих думок і ще купу всякої нісенітниці. Багатьох можна списати через здоров'я, ну а інші? Інші вважають це незрілої дитячими пустощами. Ну не будемо їх переконувати, їх життя все-таки. Загалом, до чого я все це. Юрій Олексійович Гагарін - людина навіть своїм тільки ім'ям викликає повагу. Людина, що потрапила в Порожнечу. Можливо, він також як і інші хлопчаки мріяв стати космонавтом, але він, на відміну від інших хлопчаків, домігся своєї мрії. Відразу ставши знаменитим на всю планету. Навряд чи батько або мати Юрія могли помислити про те, що їх син, виходець з робочої сім'ї, зможе стати, не побоюся цього слова, живою легендою. Але Юрій Олексійович мабуть вірив. Він мав рідкі сьогодні рисами, які допомогли йому у досягненні своєї мети: добротою, сміливістю, умів і любив брати на себе роль лідера, мав неймовірну цілеспрямованістю. З тисячі пілотів, після уйми фізичних і психологічних тестів, він зумів-таки вийти в список кращих пілотів і головних претендентів на політ у космос. З цього списку виділилися два головних представника Герман Титов і Юрій Гагарін. Але в швидкої поспіху, так як йшла гонка озброєнь, і пішли чутки про те, що і США з дня на день відправить свою людину на орбіту, честь борознити простори космосу випала саме Юрію. Згодом, Титов став запасним пілотом.
Я багато разів думав про те, що відчував Гагарін Юрій Олексійович - людина, яка першою з людей мав потрапити на навколоземну орбіту, та й не просто потрапити, а ще за його спиною честь СРСР, яка вкрай не бажала поступатися космос США. Намагаюся уявити себе на його місці. Сиджу в пілотському кріслі, в скафандрі, кругом купа всяких датчиків, які краще не чіпати. Відчуваю .., відчуваю хвилювання, напевно, страх, але все ж в передчутті того, що незабаром вирвуся з пут земного тяжіння. Стартуємо. Кажу фразу, що стала світовою: «Поїхали!». Їдемо. Незабаром відчуваю, щось не то, виявляється, вимикання двигуна сталося тільки після спрацьовування дублюючого механізму, корабель піднявся на орбіту, найвища точка якої була на 100 км вище розрахункової 180-200 км. Не панікуйте, я ж уявляю себе Гагаріним. Не панікуйте, коли перед входом в атмосферу корабля безладно перекидається на протязі 10 хвилин зі швидкістю один оборот в секунду, спрацювала гальмівна рухова установка, але з недобрали імпульсом. Намагаюся не панікувати, коли температура за бортом 3000-5000 0С, коли розплавлений метал стікає на скло. Не знаю, як і що саме робив Юрій Гагарін крім наукових експериментів, зате я знаю точно, що я не зміг би очей відірвати від ілюмінатора. Я так багато думав про космос, представляв вид на Землю, що від цієї нескінченної порожнечі у мене точно б подих перехопило. Політ тривав 108 хвилин. Юрій Олексійович успішно приземлився в нашій з вами області, так що майже земляк як-не-як, біля Енгельса, поряд з селом Смєловка. Зустріли його перші жителі села, також увійшли в історію яке тріумфування, напевно, коли ступив на тверду землю. Яке щастя бути першою у світі людиною, який зумів вилетіти за межі неба. Як би мені хотілося отримати хоч частку тих емоцій. Але я, як і мільйон мріють стати космонавтом хлопчаків, кладу свою мрію в запорошений ящик нездійснених мрій. Благо зростання мій 188 метровий, та й не богатирське здоров'я, хоч якось полегшують цю долю.
Я, як і інші космічні мрійники та й не тільки космічні мрійники, буду святкувати 12 квітня Міжнародний день польоту людини в космос або до у нас в Росії, День космонавтики. Нехай, космічні простори в найближчі десятиліття для мене не доступні, я буду жити в своєму космосі, заснованому на тих фактах, що приніс у світ Юрій Гагарін.
