Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 11-12 травня? «Відв'язні канікули» та ін.
Можна було сміливо очікувати, що раз вже кінопремьерний четвер у Росії співпав з Днем Перемоги, то нас чекає зустріч з новим вітчизняним патріотичним блокбастером. Але чи то зірки співпали «несподівано», чи то великий формат налякав наших кінодіячів, але всі новинки жанру, якщо і будуть показані, то виключно по телевізору.
А святкові дні воістину окуповані американцями, європейцями і встигати за ними китайцями.
У числі дебютантів драмеді за участю Джеймса Франко «Відв'язні канікули», музична мелодрама «Ідеальний голос», хоррор «Привиди в Коннектикуті 2: Тіні минулого», а також французька комедія «Жарти в сторону», китайська військова стрічка «Згадуючи 1942» та німецька екранізація «Пригод Гекльберрі Фінна». І жодного фільму, датованого поточним роком.
1. «Відв'язні канікули» (Spring Breakers, 2012)
Всупереч своїй «гармонійному» імені, каліфорнієць Хармоні Корін воліє шокувати, а не розслабляти. Це його перу належить сценарій культових «Діток» (1995). Він же відповідальний за долю «Містера Самотності» і є причиною блювотних позивів аудиторії «трахальщіка сміттєвих бачків». Іншими словами, якщо ви раптом вирішили, що його нове творіння під назвою «Відв'язні канікули» - це типова підліткова комедька про літо-пляжі-сиськи, то ви знаходитеся в крайньому ступені омани.
У присутності підліткових зірок Селени Гомес і Ванесси Енн Хадженс режисер-провокатор не зважився на повноцінний треш, у зв'язку з чим йому навіть вдалося невідомими стежками вирватися на кінофорум у Венеції, де стрічку в списки включили, але здебільшого проігнорували. Проте сам факт суміщення престижного кінофестивалю з дівчатками в балаклавах, кислотного кольору міні-бікіні і калашами в руках негайно зарахував опус Коріна до рейтингу «найбільш очікуваних стрічок року».
«Відв'язні канікули» варто подивитися не тільки тому, що заборонений плід солодкий. По-перше, такого Джеймса Франко ви ще точно не бачили, а він буває дуже різним. По-друге, фільм зовсім не такий простий, як здається спочатку. Корін, звичайно, ніяких америк не відчиняє, бо секс, насильство і наркотики ще нікого до добра не доводили, але ж в падінні моралі частіше заворожує саме процес, а не результат.
2. «Ідеальний голос» (Pitch Perfect, 2012)
На противагу «Відв'язні канікули» дебютант Джейсон Мур пропонує нам подивитися дійсно милу і місцями романтичну комедію про підлітків, які коксу і сексу віддали перевагу стиль акапелла.
Глядачеві вже встигли набриднути нескінченні танці-шманці, у тому числі колективні і навіть в 3D. А чи не заспівати нам, подумалося Муру, який взяв і екранізував книжку Мікі Репкіна про дівчинку, яка раптово виявила пристрасть до вокалу без музичного супроводу. Зрозуміло, фільм - не книга, тому співають в кадрі часто, із задоволенням і дуже навіть заливисто. Репертуар відомий, то ретро, то нинішній, тому має сподобатися різним віковим категоріям. Плюс іноді вдалі жарти, в основному, виходять з вуст помпушки Ребел Вілсон, не помітити яку просто неможливо.
Сюжет, само собою, стовідсотковий американський штамп. Про те, як дівчина нічого не вміла, а потім як заспівала-заспівала, і всі нею захоплюються, і відразу доручають стати на чолі шкільного ансамблю, а один хлопчик, найкрасивіший, навіть побажав з нею обвінчатися і померти в один день. Загалом, нерозумно до неможливості, але мило, бо голосять персонажі злагоджено.
3. «Привиди в Коннектикуті 2: Тіні минулого» (The Haunting in Connecticut 2: Ghosts of Georgia, 2012)
Між першою і другою - перерва невеличка. А якщо великий, то вийде як з сиквелом жутіков «Привиди в Коннектикуті». Передержали. З болота штампів та передбачуваності картину витягує тільки героїчна самовіддача акторів, на диво адекватна поведінка персонажів і непогана візуалізація кошмарів.
Нагадаю, що перша частина являла собою стандартну історію про проклятий будинок і демонів, в ньому живуть. Скільки таких фільмів ми вже бачили і скільки ще належить побачити. Однак суміш містики і драми виявилася їстівної, і вдячний глядач дозволив фільму заробити у прокаті.
Продовження вимучували чотири роки. І статут вигадувати велосипед, просто склепали черговий ужастик з цифрою 2 в назві, абсолютно непов'язаний з оригіналом. За принципом «більше страшних пик, менше сенсу». Англійська назва фільму, власне, і констатує факт сценарного ступору: привиди залишилися в Коннектикуті, а привиди переїхали до Джорджії. І якщо дозволить виручка, так і будуть вони кататися по країні, благо, що в Америці п'ять десятків штатів.
4. «Жарти в сторону» (De l'autre cote du periph, 2012)
Рідкісний випадок, коли російський переклад потрапляє в яблучко. То-то й воно, що жарти залишилися осторонь, хоча саме гумором намагалися підкупити нас творці цієї кримінальної французької комедії. Адже не дарма на одну з головних ролей запросили свіжоспечену зірку Омара Сі з недавнього хіта «1 + 1».
Задумка, начебто, інтригує. Два копа з різних соціальних верств намагаються зловити злочинця і при цьому не повбивати один одного. Боротьба протилежностей, між іншим, стала запорукою успіху багатьох знакових стрічок жанру бадді-муві. Проте французи підійшли до задумом зі своєю специфікою, чому стрічка здається пародією на саму себе. І навіть Омар Сі, який вирішив перевершити експресією і мімікою молодого Едді Мерфі (Що поки ще нікому не вдавалося), здається персонажем вимученим і не занадто вигадливим.
Як і більшість сучасних французьких картин, «Жарти в сторону» - продукт на любителя. Як меню місцевих ресторанів: одних за вуха не відтягнеш, а інших калачем не заманиш.
Це, так би мовити, перше і друге. На десерт у нас, як завжди, доводиться не саме солодке, а те, що вчора не доїли. Наприклад, військова драма з Піднебесної під назвою «Згадуючи 1942», покроковий опис голодомору в Китаї, що погубив в період японсько-китайської війни кілька мільйонів жителів країни. Якщо не брати в розрахунок, що всю провину за трагедію автори нічтоже сумняшеся поклали на японців і влади (незаперечний авторитет Мао настав акурат у 1943-му), то вийшло кіно життєве і переконливе в деталях. Що тут роблять прибульці з Голлівуду, Едріан Броуді і Тім Роббінс? Знамо що: піаряться на цілісний мільярд.
Після вдалої екранізації «Тома Сойєра» в 2011-му німкеня Герміна Хунтгебурт продовжила освоювати творчість легендарного Марка Твена і зняла свою версію «Пригод Гекльберрі Фінна». Актори-хлопчаки підрости не встигли і знову зіграли головні ролі. Нам, звичайно, близька наша, радянська екранізація, але і німецький варіант подій дуже навіть непоганий собою. Принаймні, знято все близько до тексту і з добре читається любов'ю до літературного оригіналу.
На цьому новинки скінчилися, а ми з нетерпінням чекаємо наступного тижня, коли в нашій батьківщині стартують одразу два тривимірних блокбастера: фантастичний, «Стартрек: Відплата», і історичний, «Великий Гетсбі» База Лурмана з Леонардо ДіКапріо в головній ролі.
