Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 22-23 грудня? «Хоббіт: Несподівана подорож» та ін.
Як і слід було очікувати, в передостанній в нинішньому році кінопремьерний четвер вся прокатна сітка російських кінотеатрів віддана на відкуп фентезійному блокбастеру «Хоббіт: Несподівана подорож». Багатостраждальне продовження (а по суті, передісторія) трилогії «Володар кілець» значилося номером першим у списку найбільш очікуваних фільмів 2012 року.
Враховуючи, що конкурувати на рівних з «Хоббітом» ніхто не наважився, компанію стрічці Пітера Джексона склали найхоробріші - ірландський трилер «Ляльковий дім», французька комедія «Вишенька на новорічному торті» та іспанська картина з багатообіцяючою назвою «Кінець світу».
1. «Хоббіт: Несподівана подорож» (The Hobbit: An Unexpected Journey, 2012)
Тільки ледачий не писав про митарства, через які пройшла екранізація дитячої книги Джона Р.Р. Толкіна «Хоббіт, або Туди і назад». У тому числі і Ваш покірний слуга, докладно описав нелегку долю фільму ось в цій статті. Нагадаю, що рішення про зйомки було прийнято аж ніяк не відразу після закінчення всесвітньо відомої трилогії «Володар кілець», остання частина якої вийшла в 2003 році. Перші чутки про прийдешнє проекті просочилися в пресу тільки в 2007-му, але юридичні баталії за право на екранізацію затяглися. А поки спадкоємці письменника, Пітер Джексон і кіностудії перетягували на себе ковдру, віз, як у відомій байці, що не рухався з місця.
Біда не приходить одна. Не встигли підписати всі папери, як на кіностудії MGM грянув фінансова криза, що поставила легендарну компанію на грань банкрутства. Призначений продюсером Джексоном постановник Гільєрмо дель Торо, весь цей час терпляче чекав початку зйомок і можливості проявити свій талант, перестав сподіватися на диво і залишив проект в зародковому стані. «Хоббіт» знову опинився на роздоріжжі і багато кіносайтах всерйоз заговорили про замороження фільму на невизначений термін.
Але вже в 2010 році, після того як фінансові проблеми MGM благополучно вирішилися стараннями сторонніх інвесторів, Джексон знову став біля керма. Враховуючи, що актори вже зачекалися зйомок і погрожували розірвати контракт, режисер «Володаря» вирішив особисто зайнятися постановкою картини, хоча раніше всіма силами відхрещувався від «Хоббіта».
У ході знімального процесу Джексон використовував нове покоління тривимірних кінокамер Red Epic, а дилогія якось непомітно перетворилася на трилогію. Зрозуміло, вичавити з дитячої казки повноцінний епічний блокбастер на зразок «Володаря кілець» авторам не вдалося б без невеликих хитрощів. По-перше, вже в першій частині глядач не тільки познайомиться з новими персонажами, але побачить і старих друзів, включаючи Фродо, Гендальфа, Голлума та інших. По-друге, творці «Хоббіта» копнуть вглиб і вшир, розвиваючи сюжетні лінії і додаючи по ходу від себе те, чого в книзі не було. Будуть і пісні, і розлогі діалоги, і батальні сцени, а також нескінченне милування вигаданим фентезійних світом, який тільки готується до випробувань, пов'язаних з відродженням Мордора.
«Хоббіт: Несподівана подорож» вже стартував на ряді територій, включаючи США, де відразу встановив кілька фінансових рекордів, хоча і без урахування інфляції. Ніхто і не сумнівався, що скучив за улюбленим героям і новозеландським ідилічним пейзажам публіка буде валом валити на прем'єрні покази. Аналітики пророкують картині довгу й успішну прокатну долю, тримаючи в розумі ще два продовження саги - «Хоббіт: Пустошь Смогу» (2013) і «Хоббіт: Туди і назад» (2014).
2. «Ляльковий дім» (Dollhouse, 2012)
Керстен Шерідан - дочка ірландця Джима Шерідана, автора двох знакових стрічок за участю Деніела Дей-Льюїса «Моя ліва нога» (Оскар за кращу чоловічу роль) і «В ім'я батька» (Золотий ведмідь Берлінського кінофестивалю). Яблуко від яблуні впало недалеко, і після низки короткометражок Керстен взялася за повний метр, дебютувавши в 2001-му підліткової драмою «Діскосвіньі». А вже в 2012 році, не без допомоги батька, який продюсує стрічку, Шерідан спрацювала в новому для себе жанрі трилера.
«Ляльковий дім», як і будь-яка незалежна кіно, не вдарить кастингом або спецефектами, але занурить глядача в надто реалістичну обстановку однієї бурхливої ночі. Компанія відморозків без запрошення завалюється в порожній і неймовірно розкішний особняк в передмісті Дубліна. Як і годиться за статусом, молоде бидло починає громити все, що під руку попадеться, попутно заливаючи сухість у роті дорогим алкоголем, закидаючи заздрість таблетками і занюхівая смуток коксом. Слово за слово, і вечірка перестає бути веселою. На поверхню спливають минулі образи, розмови переходять на підвищені тони, а де слово, там і справа. Скінчиться все погано, але іншого ми й не чекали.
3. «Вишенька на новорічному торті» (La cerise sur le gateau, 2012)
Ще одна маловідома стрічка, на цей раз романтична комедія, приїхала до нас із Франції. Прокатом режисерського дебюту італійської актриси Лаури Моранте в Росії займається компанія «Російський репортаж».
Європейські мелодрами нульових не балують глядача розмаїттям сюжетів, і так, ця стрічка теж про любов. Немолода жінка на ім'я Аманда (її роль, власне, і зіграла 56-річна Лаура) свято впевнена, що в особистому житті щастя не буває. З чоловіками їй конкретно не щастить, але в тому вина не її коханців, а самої Аманди, вічно здає позиції на підступах до фінішу. Краща подруга вірить, що самотність у даному випадку - не усвідомлюють вибір, а лише випадковість укупі зі складним характером. І не таке виліковували.
Типова комедія положень з явним ліричним відтінком і французьким колоритом, який ще в радянські роки полюбився нашому глядачеві.
4. «Кінець світу» (Fin, 2012)
Враховуючи обставини, стрічка з таким заголовком просто зобов'язана була з'явитися в прокаті напередодні чергового спрогнозованого апокаліпсису. Але так як офіційно версія кінця всього сущого не підтримується, іспанська трилер демонструватиметься в обмеженому прокаті. Мабуть, для тих «обраних», хто, незважаючи на всі запевнення розсудливих людей, таки вирив собі на дачі бункер і спустошив місячні запаси сірників, ліхтариків і круп в магазинах.
Все, що стосується апокаліпсису, уже було сказано і показано Роландом Еммеріхом, який тричі намагався прикінчити Землю і зробить це знову, якщо задумка з сиквелом «Дня незалежності» вигорить. А тому всі, хто сьогодні намагається сказати в цій ніші щось нове, заздалегідь приречені. Якщо не на провал, то на цитування.
Іспанців ця чаша не минула, хоча їх стрічка, в силу менталітету і нікчемного бюджету, швидше, являє собою драму, ніж заявлений на кіносайтах жанр трилера. У кожному разі, дивитися це варто тільки під настрій, і якщо вже таке якраз назріває в масах, то маркетинговий хід компанії «Преміум фільм», що випускає стрічку акурат напередодні 21 грудня 2012, цілком виправданий. Але сторицею навряд чи окупиться.
