Хто такі ассірійці? Частина 2
Рятуючись від різних переслідувань, багато ассірійці були змушені тікати з Близького Сходу і розсіялися по всьому світу. На сьогоднішній день точну чисельність всіх ассірійців, що проживають у різних країнах, встановити не вдається.
За деякими даними їх кількість становить від 3 до 4.2 млн. Чоловік. Половина з них проживає в їх традиційному місці проживання - в країнах Близького Сходу (Іран, Сирія, Туреччина, але найбільше в Іраку). Інша половина розселилася по всьому іншому світу. США займають друге місце після Іраку за чисельністю ассірійського населення у світі (тут найбільше ассірійців проживають в Чикаго, де навіть існує вулиця, названа на честь древньоассірійський царя Саргона). Проживають ассірійці і в Росії.
Вперше ассірійці з'явилися на території Російської імперії після російсько-перської війни (1826-1828) та підписання Туркманчайського мирного договору. За цим договором християни, які проживають в Персії, мали право переселятися в Російську імперію. Більш численна хвиля еміграції в Росію припадає на вже згадані трагічні події Першої світової війни. Тоді багато ассірійці знайшли порятунок у Російській імперії, а потім в Радянській Росії і Закавказзя, як, наприклад, група ассірійських біженців, які йшли разом з відступаючими з Ірану російськими солдатами. Приплив ассірійців в радянську Росію тривав і далі.
Легше було ассирийцам, осілим у Грузії, Вірменії - там клімат і природні умови були більш-менш звичні, була можливість займатися знайомим землеробством і скотарством. Те ж і на півдні Росії. На Кубані, наприклад, ассірійські вихідці з іранського району Урмія заснували однойменне селище і зайнялися вирощуванням червоного болгарського перцю. Щороку в травні сюди з'їжджаються ассірійці з російських міст і з Близького Зарубіжжя: тут проводиться фестиваль «Хубба» (дружба), в програму якого входять і футбольні матчі, і національна музика, і танці.
Важче було ассирийцам, осілим у містах. Колишнім горянам-хліборобам, до того ж в більшості своїй неписьменним і не знаючим російської мови (у багатьох ассірійців аж до 1960 років не було радянських паспортів), важко було знайти собі заняття в умовах міського життя. Московські ассірійці знайшли вихід з цієї ситуації, зайнявшись чищенням взуття, що не вимагає спеціальних навичок, і практично монополізували цю область в Москві. Московські ассірійці селилися компактно, по племінній і односельному ознакою, в центральних районах Москви. Самим знаменитим ассирійським місцем Москви був будинок в 3-м самопливному провулку, населений виключно ассирийцами.
У 1940-1950 роки була створена аматорська футбольна команда «Московський чистильник», що складалася з одних ассірійців. Однак не тільки у футбол грали ассірійці, але і в волейбол, про що нагадав нам Юрій Візбор у пісні «Волейбол на Сретенке» («Син ассірійця ассірієць Лев Уран»). Московська ассірійська діаспора продовжує існувати і сьогодні. У Москві діє ассірійська церква, а донедавна існував ассірійський ресторан.
Незважаючи на велику неграмотність ассірійців, в 1924 році був створений Всеросійський союз ассірійців «Хаятд-атура», також в СРСР діяли національні ассірійські школи, видавалася ассірійська газета «Зірка Сходу».
Важкі часи для радянських ассірійців настали в другій половині 30 років, коли скасували всі ассірійські школи та клуби, а нечисленне Ассірії духовенство й інтелігенція були репресовані. Наступна хвиля репресій обрушилася на радянських ассірійців після війни. Багато були заслані в Сибір і в Казахстан за сфабрикованим звинуваченням у шпигунстві і шкідництві, незважаючи на те що багато ассірійці воювали разом з росіянами на полях Великої Вітчизняної війни.
Сьогодні загальна чисельність російських ассірійців налічує від 14 000 до 70 000 чоловік. Найбільше їх проживає в Краснодарському краї і в Москві. Досить багато ассірійців проживає в колишніх республіках СРСР. У Тбілісі, наприклад, є квартал Кукія, де живуть ассирійці.
Сьогодні розсіяні по всьому світу ассірійці (хоча в тридцяті роки на засіданні Ліги Націй обговорювався план переселення всіх ассірійців в Бразилію) зберегли свою культурну і мовну самобутність. У них є свої звичаї, свою мову, своя церква, своє літочислення (по ассирийскому календарем зараз 6763). Є у них і свої національні страви - наприклад, так званий прахат (що в перекладі з арамейської означає «рука» і символізує падіння ассирійської столиці Ніневії), круглі коржі на основі пшеничного і кукурудзяного тіста.
Ассірійці - веселі, життєрадісні люди. Вони люблять співати і танцювати. У всьому світі ассірійці танцюють національний танець «Шейхані».
