» » Чи потрібно вивчати фонетику?

Чи потрібно вивчати фонетику?

Фото - Чи потрібно вивчати фонетику?

Художник слова прагне якомога повніше, яскравіше, жвавіше виразити у творі, а значить, викликати і у слухача, і у читача потрібні враження, переживання, роздуми. Звичайно, досягається ця мета усіма мовними засобами, головне з яких - смислова сторона мови з тонкою і нескінченно різноманітною грою відтінків значення слів та їх поєднань.

І не тільки значення. Спробуйте викласти зміст якого-небудь, особливо ліричного, вірші, зламавши ритм, прибравши рими, зруйнувавши звукопис. Вийде проза, причому часто банальна, нецікава. Значить, сенс поезії, її душа - в тому, що відрізняє її від прози. В першу чергу, це спеціальна організація форми, звучання. Отже, форма - такий же значимий компонент, як і сенс.

Самуїл Якович Маршак в книзі «Виховання словом» пише про «музиці слів», про звуки нашої мови, за допомогою яких великий Пушкін досягає у своїх казках граничної виразності, про те, як багато значать в його віршах не тільки кожне слово, але й кожен звук, кожна голосна і згодна.

Наприклад, коли Гвидон перетворюється на комара, про нього говориться: Полетів і запищав ... - А комар-то злиться, злиться ...

Коли ж він перетворюється на джмеля про нього сказано: Полетів і задзижчав ... - Він над нею дзижчить, крутиться ...

У звукових фарбах пушкінського вірша відчувається зудень і писк комара і дзижчання джмеля.

Далі у Маршака ми читаємо: «Якби мова не була поетичний, не було б мистецтва слова - поезії».

У словах мороз, пороша ми відчуваємо зимовий хрускіт. У словах грім, гроза ми чуємо гуркіт.

У знаменитому вірші Тютчева «Весняна гроза» гримить розкотисте поєднання звуків «гр». У трьох випадках з чотирьох ці алітерації (повторення однакових приголосних) створив народ (грім, гроза, гуркоче), І тільки одну (граючи) Додав Тютчев.

Не можу, кажучи про фонетику, не привести вірш Агнії Барто «Гра в слова»:

Скажи голосніше

Слово «Грім» ;

Гуркоче слово,

Немов грім.

Скажи тихіше:

«Шість мишенят» ;

І відразу миші

Зашуршат.

Скажи:

«Зозуля на суку»

Тобі почується:

«Ку-ку».

А скажеш слово

«Листопад» я

І листя падають,

Летять,

І, немов наяву,

Ти бачиш осінь:

Жовтий сад

І мокру траву.

Скажи «Родник» ;

І ось виник,

Біжить в зеленій частіше

Веселий ключ дзюркотливий.

Ми і джерело кличемо ключем.

(Ключ від дверей тут ні при чому.)

Звичайно, звукова сторона слова - це всього лише його зовнішня оболонка, форма. Але знання її, знання фонетики необхідно для глибокого засвоєння рідної мови.