Як розчути маленького сперечальника?
Давно відомо, що в суперечці народжується істина. А ще в суперечці розвивається мова дитини, логіка і мислення. Не варто зупиняти маленького розумника в нинішньому суперечці - слід вислухати його точку зору. Але як тонко і грамотно повернути дискусію на конструктивні рейки?
Бажання не завжди погоджуватися зі старшими приходить до дитини зазвичай після 4-х років. Звичайно, багато батьків лякаються такої несподіваної самостійності в судженнях. Мовні баталії і довгі спори старших дітей дорослі часто відносять до звичайної балакучості. Але не все так просто.
Бажання відстоювати свою позицію - це, як не дивно, демонстрація довіри. Дитина не боїться бути незрозумілим і залишитися без підтримки. Багато психологи впевнені, що надто слухняні і завжди погоджуються діти часто не впевнені в собі, не мають власної думки і не знаходять потрібних слів, коли того вимагає ситуація. Це заважає їм швидко адаптуватися в колективі і є причиною багатьох комплексів.
Для маленької дитини мама, тато, бабуся і дідусь - центри Всесвіту. З їхньої подачі він вивчає навколишній світ. Якщо дитина відчуває себе досить захищеним, то він не проти поекспериментувати. Суперечка для нього - це можливість ще раз переконатися, що його тато дуже розумний, а мама чарівна і розуміюча. Саме тому батькам у суперечці необхідно залишатися самими собою і не применшувати достоїнств співрозмовника.
Ведення дискусії - особливе мистецтво. Батькам варто наочно продемонструвати дитині конструктивні моменти спору. Можна, звичайно, за п'ять хвилин скотитися до звинувачення, підвищивши голос і перейшовши на особистості. А, може, все-таки спробувати перевести суперечку в грунтовна розмова, цікавий і зовсім не нудний? Не треба забувати, що це і є перші уроки життя.
Ще в дитинстві купуються манери ведення діалогу і поведінки з людьми. До шести років вміння сперечатися стане одним з важливих моментів у спілкуванні дитини. Він почне розуміти, що люди відстоюють свою думку по-різному і важливо вчасно визначити, чи варто вступати в суперечку або краще промовчати.
Сьогодні чимало дітей розглядають спір як спосіб залучення уваги до себе, можливість побути з батьками, вдосталь наговоритися з ними. Тому не можна ігнорувати їхні прохання, ухилятися від відповідей на питання і зводити суперечку до маніпуляції віком. Така поведінка нерідко породжує серйозні проблеми.
Якщо дитина постійно сперечається, не бажаючи вислуховувати ніяких аргументів, тобто всіма силами доводить ситуацію «до кипіння» - це негативні емоції. Дітям непросто пригнічувати образу, гнів і відчай. Криком і плачем вони вихлюпують негативні емоції, як би просячи підтримки. Часом дитина сама не розуміє своєї поведінки і навіть страждає від нього.
В даному випадку краще обійтися без покарання. Від батьків потрібно тільки контроль, терпіння і стриманість. Напади дитячого гніву недовгі, тому є можливість через деякий час продовжити розмову в спокійній обстановці. Доречний і тактильний контакт: ніжність, ласкаве погладжування, поцілунок. Дитина повинна переконатися, що його крики і сльози ніяк не вплинули на думку батьків про нього.
Спори з батьками - це перші ластівки підготовки до дорослого життя. Дитина намагається самостійно осмислити проблему, знайти потрібні слова і стати повноцінним співрозмовником. Треба піти назустріч і допомогти йому розвиватися в цьому напрямку. Нагородою батькам послужить його вміння в майбутньому вирішувати багато проблем за мирним столом переговорів.
Як легко спілкуватися з людиною, яка з дитячих років навчився слухати інших, вести живий діалог і зрозуміло і чітко викладати свою точку зору!
