Чому обман - це погано?

У сучасному суспільстві спостерігається витіснення конфронтації конкуренцією, так як це приносить вигоду. Але, конкурентна боротьба змушує шукати більш ефективні шляхи досягнення намічених цілей. Тому, можливість використання нечесних методів деяким людям може здатися ще спокусливий. Таких людей хочеться застерегти від скоєння трагічної помилки.

Дуже часто успішному просуванню справи заважають деякі причини об'єктивного характеру. Дійсно, сторони залучені до діяльності підприємства не завжди бувають зацікавлені повністю виконувати необхідні дії. Адже у кожної людини є свої власні бажання, і в сукупності ці бажання як правило не збігаються. Що породжує суперечності і протистояння, за якими слід неможливість повною мірою виконувати задумане.

Тому, щоб уникати невдач доводиться шукати прихильників і переконувати їх, щоб з їх допомогою можна було долати зустрічаються перешкоди. Але, далеко не завжди розклад сил буває настільки сприятливим, щоб їм можна було задовольнитися. Дуже часто супротивники можуть протиставити кращі ресурси, кращі методи, кращу керованість, кращу результативність. Навіть по здатності адекватно реагувати на мінливу ситуацію й успішно пристосовуватися до нових умов тепер далеко не завжди вдається дати фору. Тому, якщо вже в наявних умовах гідно проявити себе не вдається, виникає необхідність змінювати умови.

Ось тут, ось у цієї риси виникає вибір, який часом буває дуже нелегким. Очевидно, що правдою не завжди виходить домогтися бажаного, очевидно, що правильний шлях може накладати небажані обмеження. Якщо так, то чому не можна йти неправильним шляхом?

Ставлячи собі таке питання, людина далеко не завжди може знайти достатньо аргументів, щоб утриматися від спокусливих перспектив. Ну, а не втримавшись від вступу на згубний шлях, людина йде по ньому до сумного результату.

Починається шлях з банального обману. Адже якщо правдою не можна домогтися бажаного, то можна спробувати домогтися бажаного неправдою. І, вже тут з'ясовується, що абсурдною брехні не вірять. Дійсно, як можна повірити в те, що не вкладається в голові?

Тому, брехня доводиться оформляти так, щоб його можна було прийняти. Але, потім можуть виникнути проблеми з можливістю виконати бажане. А якщо немає методів втілення бажаного в життя, то, чисто з технічних причин, бажання все одно не здійсниться.

Це змушує попрацювати над наближенням бажаного до можливого, змушує зробити брехня реалістичною, схожою на те, що буває в реальній дійсності, і це дозволяє обману отримати путівку в життя. Співрозмовника стає можливо переконати тільки лише тому, що у нього немає досвіду. Але, досвід справа наживна. Якщо ідея блищить і пропонує привабливі дали, на зразок тих, які в своїй промові пропонував Остап Бендер описуючи міжпланетний шаховий турнір у глухих Васюках, то чому не можна спробувати реалізувати блискучу ідею?

Невідомо як би пройшла спроба жителів Васюков зробити своє містечко столицею Всесвіту, але шаховий турнір для лжегроссмейстера був вкрай невдалим. Настільки ж невдалими на практиці виявляються і багато інших починання, також недбало оцінюють умови скоєних дій.

Тому брехня доводиться перемішувати з правдою. Причому, потрібно спиратися на правду, щоб під цим видом пронести хоч дещицю недостовірності. Такі помилки можуть довго ходити по світу, можуть, навіть, здобути більшу популярність у суспільстві, але лише до тих пір, поки не будуть натикатися на протидію.

Втім, протидія можна спробувати уникнути. Приміром, Остапу і його товаришам вдалося уникнути розправи вчасно пішовши з Васюков. Але, навіть добре продуманий план може провалитися, якщо він стане відомий контрагентам. У романі Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна» описуються два персонажа, які обманом збирали гроші з мешканців невеликих містечок. Їх промисел був успішним, лжекороль і лжегерцог уникали відплати вчасно збігаючи від розлюченого натовпу. Але, одного разу план їх обману став заздалегідь відомий жителям містечка, і, при черговому виконанні уявлення, обманщики були схоплені і піддані суду Лінча. Наявність такого роду небезпек змушує оформляти обман таким чином, щоб його неможливо було перевірити на практиці і спростувати за допомогою досвіду.

Якщо ж хтось думає, що практика - універсальний спосіб перевірки, то він жорстоко помиляється, так само помиляється, як може помилятися індичка перебуваючи в клітці. Індичці може здатися, що вона безсмертна, тому що всі її дії негативно впливають на життєздатність присікаються. Але, настає день подяки, і фарширована індичка повинна буде прикрасити стіл.

Варто відзначити, що неможливість перевіряти на практиці може виходити не тільки з обмеженості можливостей, неможливість практичної перевірки може також виходити і з заданих умов. Наприклад, за сучасними уявленнями, неможливо спостерігати дійсне майбутнє до його настання. Минуле ж, за тим же уявленням, взагалі не буде побачено і може бути всього лише реконструйовано по перебувають в сучасності артефактів. Але, навіть артефакти можна відсунути вбік при розгляді альтернативної історії. Тому, простір для міфотворчості, при бажанні, можна знайти завжди.

З одного боку, раз вже теорія не може бути перевірена на практиці, то її можна і не враховувати, але, з іншого боку, з теорії можуть виходити практичні висновки. Приміром, життя після смерті не піддається безпосередньому вивченню. Більш-менш, достовірним способом її досвідченого вивчення є проходження через клінічну смерть, але, і в цьому випадку, перевірено може бути далеко не все. Тому, про життя після смерті можна сказати що завгодно, не боячись бути спростованим практичним прикладом. Як правило, в описі загробного життя вказується доля людей прожили життя тим чи іншим чином, що забезпечує вплив цих оповідей на поведінку людей протягом життя. Адже люди, зазвичай, хочуть собі добра не тільки на цьому світі, але й на тому.

Як би там не було, але будь-яка інформація містить у собі логіку. Тому, якщо інформацію не можна перевірити на практиці, то її можна виконати подумки. У деяких випадках, користуючись знаннями про передумови та висновків, інформацію можна формалізувати і промоделювати за допомогою обчислювальної машини. Чим точніше будуть доступні знання про розглянутих явищах, тим точніше буде результат.

Побачивши кінцевий результат можна буде дізнатися ступінь вдалості затії і можливі наслідки від реалізації задуманого. Робити описану перевірку вигідно, як це не дивно може здатися, не тільки бажаючому визначити ступінь достовірності, робити описану перевірку вигідно і самому брехуну, адже можливість невдачі ставить під сумнів саме починання. Так як, навіщо обманювати, якщо цим шляхом цілі все одно не досягти? І, навіщо обманювати, якщо обман може призвести до непоправних втрат?

Очевидно, що це призведе до того, що всякі теоретично можливі проблеми будуть виявлені. Промоделювати відповідно до заданих умов, можна буде визначити істинність або хибність розглянутої ідеї. Така перевірка існує, наприклад, в точних науках. Завдяки точному формулюванню аксіом, можливо з абсолютною точністю доводити теореми або гіпотези.

Тому, навіть при неможливості проводити перевірку дослідним шляхом, можливість помилки можна виявляти чисто теоретично. А це означає, що при розширенні системи знань у помилковою інформацією буде все менше можливостей залишитися невідомою і бути необлікованої. Кожна ж помилка, будь то виявлена завдяки досвіду або завдяки чистій теорії, може бути використана проти її носія. Тому, всі помилки будуть або враховані, або призведуть до краху йде невірним шляхом.