* * *

Такому льоту більше не бувати,

а якщо бути, то не для нас пішли.

Осядуть роки в синю зошит

рядком непоправною і нетутешнім.

Багряний кому в безсилому кришталі

у горла самотнього нарциса.

Заходи сонця бродять нині по землі,

гублячи вогневі бісектриси.

Лите золото. ваявшіх нас променів.

тьмяніє, відливаючи жорсткої сталлю.

І в клацаючи між повік, невідомо навіщо

відходять баркентіни в задзеркаллі.