Що стоїть за проблемою батьків і дітей?

Не так багато нині людей, кому випадає дізнатися про існування каменів спотикання різної величини на спільному шляху батьків і дітей тільки від знайомих або з невтомного ТВ- «ящика». Специфіка проблеми в тому, що вона кочує від покоління до покоління й існує, таким чином, явно не одне століття. Хоча й кажуть частенько представники старшого покоління, що «раніше не так було».

Зрозуміло. І небо було більш блакитне, і сонце світило помітно яскравіше, трава - і та ніби як зеленішою була. Але ті, хто втовкмачує своєму чаду, що ні правильні нині порядки, що мораль втрачена, а тому є підстави, значиться, хвилюватися за тебе, синку (доню), немов би забувають, що щось схоже в житті вони вже мали можливість спостерігати. Правда, різниця в тому, що нинішні батьки тоді виконували роль ось цього нетяму, який, незважаючи на всі їхні спроби навчити його уму-розуму, все одно що той вовк, який на ліс постійно дивиться.

В образі лісу часто виступає дискотека, компанія друзів та інші атрибути життя молоді. У них на все свій, «просунутий» погляд, в принципі відмінний від застарілого на порядок способу оцінювати весь оточуючий нас світ, яким озброєні батьки. Нестиковка сповідуваних точок зору, принципова відмінність у підходах - це, думається, найвірогідніша причина виникнення одвічної проблеми. Звідки ж, питається, тоді зростає ця розбіжність? Дивитися на це питання можна по-різному.

За точку відліку в пошуках відповіді на питання «Чому виникають конфлікти між різними поколіннями?» Хотілося б взяти наступне спостереження: сама по собі розглянута проблема безстрокова, тобто не має жорсткої прив'язки до якогось історичного періоду. Цікаво виходить, однак: постійна посилання старших на раніше відзняті життям кадри з незмінним коментарем-спогадом, що, мовляв, «раніше було по-іншому», виходить рівносильній твердженням, що найкраще жилося первісним людям. Хоча підстав для того, щоб припустити, що в далекі часи діти дійсно більше шанували закон і правила, що передавалися їм батьками, предостатньо: згадаймо роль релігії в житті суспільства ще пару століть тому і порівняємо з сучасним її станом і суспільним статусом.

Далі. Розбіжність в оцінках, що даються представниками різних поколінь, може цілком логічно випливати з зміни ставлення людини до життя в процесі накопичення нею життєвого досвіду. Правда, можливий і інший випадок: з роками багато індивіди робляться більш недовірливими, а тому схильні приймати за небезпека сущі дрібниці. Не можна заперечувати можливість того, що, дорослішаючи, людина починає все більш інтенсивно відчувати ностальгію за минулими часами, отже, багато місця у своєму минулому невиправдано ідеалізує і оцінює їх по-іншому, ніж він це робив за часів своєї молодості. На цій основі народжується мало не впевненість, що молодь минулого (вони ж його ровесники, друзі, однокашники і т.д.) вигідно відрізнялася від теперішньої.

Взагалі, абсолютизувати «безморальность» молоді щонайменше нерозсудливо, тому що, по-перше, не можна говорити в однаковому ключі про всі на основі вікового критерію, по-друге, воно може бути з тим же успіхом віднесено на рахунок молоді минулих років. У всі часи (навіть самі «чисті» з моральної точки зору) і у всіх народів знаходили притулок практично всі пороки, властиві людині в наші дні.

Одним з факторів спостережуваного розриву у світоглядних позиціях старшого і молодшого поколінь є і науково-технічний прогрес, що збільшує число точок розбіжності в інтересах і прагненнях людей різного віку. Одна за однією з'являються новинки у сфері високих технологій, до яких люди зрілого віку не поспішають (не хочуть? Не можуть?) Звикати, вільно чи мимоволі змушують молодих думати про себе з підкресленим Піднесений себе красивих треба всім і вся.

Не можемо не врахувати в нашому міркуванні і така обставина: життя мам, тат, дідусів і бабусь сама по собі стає статечної, розміреним, втрачає ту динаміку, якої пашить життя молода. Це, в свою чергу, створює додаткові передумови для формування дисонансу в розумінні життя в цілому і окремих її частин. Життя в темпі, в колі енергійних і рухливих людей, навпаки, обумовлює специфіку, властиву світогляду цієї групи людей. Швидкість руху по дорозі життя безпосередньо впливає на розуміння світу конкретною людиною.

Про молодь можна говорити, що вона золота, просунута у багатьох відношеннях, асоціюється з усе більш високим рівнем розвитку і тих цілей, які юнаки та дівчата ставлять перед собою на самому початку вступу на тернистий шлях, що зветься життям. Можна відзначати роль прогресу, завдяки якому у тому числі є можливість сьогодні говорити про відчутну різницю в поведінкових зразках молодих людей початку XXI століття, і, скажімо, 80-х років або 60-х років XX століття. Однак при всьому при цьому ми не можемо заперечувати те, що люди, пожили явно побільше амбітних і всюди намагаються встигнути, володіють явною перевагою - життєвим досвідом, який приходить тільки з часом.

Як бачите, дана проблема - матерія тонка і складна. Довговічність, властива конфліктів батьків і дітей, очевидно, повинна переконати нас у тому, що це схоже даності, яку потрібно приймати. Так було, є і буде надалі, бо очевидних перетворень в людській натурі, здатних змінити ситуацію на корені, помічено не було. Але приймати даність все одно можна по-різному.

Розуміючи природність виникаючих розбіжностей, треба намагатися докладати зусиль до того, щоб зрозуміти іншу сторону. Адже ВОНИ надходять так явно не тому, що взяли та й змовилися. До того ж, дивитися на речі по-різному не означає всіма фібрами душі прагнути до збереження такого стану речей або, того більше, намагатися наявне розходження зробити ще більшим, чи не так?

Однією нам дорогою йти судилося ...