Для кого облаштовують дитячі майданчики?
Будинок, в якому я живу, стоїть усередині кварталу. Між ним та іншим точно таким же «кораблем» хороший широкий газон - трава, кущі, дерева, все чудово. Для кішок, собак і літаючої живності - міське роздолля.
Кілька років тому частина цього газону віддали під облаштування дитячого майданчика. Майданчик невелика, але добротно обладнана: і гірка, і лавки, і пісочниця, і парканчик, і урни. У пісочниці, правда, пісок так і не з'явився. Хоча я чула таку думку, що пісок в міські пісочниці не завозять навмисно, щоб ці пісочниці не стали обладнаним відхожим місцем для міських гуляють тварин. Не знаю, чи це так. Але пісочниці без піску, навіщо вони?
Не маючи чітко поставлених планів, я стала спостерігати за життям на цьому майданчику, та й важко було цього не зробити. По-перше, три-чотири рази на день я гуляю зі своїм песиком, і шлях мій завжди повз майданчик проходіт- а по-друге, на неї виходять вікна моєї кухні та кімнати, де я працюю. Так що режим функціонування цього соціального об'єкта нинішнім літом я вивчила до найдрібніших подробиць. Взимку життя на майданчику не така насичена, та й темно у нас взимку, не раптом чого і побачиш. Тому розповідь моє торкнеться тільки нашого короткого, але світлого літа.
На ранкову прогулянку ми виходимо з Берімор о п'ятій ранку. У гарну погоду на дитячому майданчику цілком можна застати підгуляли дорослих, яким з учорашнього вечора все ніяк не розійтися по домівках. У такій ситуації пильно оглядати стан місця, призначеного для дитячих ігор, якось ніяково, і ми з моїм песиком боком-боком проходимо повз, не загострюючи свою увагу на веселій компанії.
Найчастіше все ж на майданчику в цей час ніяких людей немає. Ворони неухильно перетрушують вміст урн, ще й каркають невдоволено так, ніби впевнені, що їм повинні були залишити їжі набагато більше. Птахи подрібніше, з побоюванням на ворон оглядаючись, в сторонці від своїх більших конкурентів шукають щось для себе на лавках і під ними. А там, якщо добре поритися, цілком можна перекусити, бо на цих зручних лавках дорослим дядькам і тіткам ввечері було так приємно перепочити, випити пивка, погризти чіпсів, сухариків, суху рибку розпатрати. От і вийшло, що і люди закусили, і птахам на сніданок крихт з панського столу залишилося. Правда якщо відпочиваючі на цих лавках дорослі за цікавою бесідою засидишся довше, сечогінний ефект від пива починає своє невідворотне дію. Наші відвідувачі - люди культурні, дитячий майданчик поганити дарма не будуть, а ось поруч зростаючі тінисті кущі цілком підходять для їх фізіологічних цілей. Добре ще, що в нашому місті часто йдуть дощі, так що гігієнічний очищення цих імпровізованих туалетів відбувається природним чином, погані запахи частіше за все не застоюються.
Так що, якщо бути відвертою, наслідки вечірнього розгулу проявляються, в основному, в розбитих пляшках, бляшаних банках з-під слабоалкогольних напоїв та роздертою закусочної упаковки. Іноді діловито пробіжить в отаку рань бомж місцевий, пориється разом з воронами, банки-пляшки підбере і далі біжить. А що? І для людини якась ніяка прибуток, і на майданчику безладу менше. Йому таких місць багато треба обійти, ніколи тут затримуватися, тому й поспішає. Зрідка ми з Берімор бачимо пса бродячого. Але він, не відволікаючись на дрібниці, просто обходить дозором свої володіння, задерёт по шляху лапу на урну і трусить собі далі.
Попозже вранці двірник наводить порядок. На жаль, не кожен день це буває, і сміття від таких посиденьок по кілька днів по майданчику перекочується. Нарешті, настає час основних відвідувачів - діток з мамами та бабусями. Тут все зворушливо. Іноді перчику в цю зворушливу картинку додає наша місцева мадам, яка інакше як через майданчик зі своїм собакою пройти не може. Частенько ця собака ще і відзначиться близько пісочниці. Коли тому є свідки, виникає перепалка. Правда, перепалка млява, тільки для порядку.
Вдень на майданчик приходять посидіти ще й літні люди - комусь хочеться на сонечку погрітися, хтось зайшов відпочити в затінку, для всіх місце є. Найчастіше це дуже інтелігентна публіка. Правда, є дві місцеві знаменитості - це артистки муніципального масштабу. Видно, Нама в тиші окремих квартир і виходять реалізовувати тягу до комунальних зграя на публіку. Іноді дуже витіювато у них виходить, хоч записуй. У цьому денному драмгуртку є один плюс - вистави проходять в пристойному виконанні.
Гірше - увечері. Дрібні дітки з батьками йдуть по домівках, бабулечкі відправляються на вечірній перегляд улюблених серіалів, любителі пиятик на свіжому повітрі ще не вигреблися, рано ім. Ось тут приходять попинать м'яч хлопчаки-підлітки. Цих краще обійти подалі з двох причин: по-перше, не хочеться, щоб з твоєї собаці або по тобі - улюбленої заїхали м'ячем, навіть якщо це відбудеться випадково- а по-друге, мату наслухаєшся на рік вперед. Знаєте, Я - не ханжа, хоча сама цим і не грішу, але знаю, що матерное слівце, вчасно і до місця сказане, іноді додає гостроти і пікантності. Але у виконанні цих дітей - так грубо, брудно, безглуздо. Противно, коротше. Поганяють, поганяють м'яча, поматерілся, та й додому. Тут вже і з пивом народ починає підтягуватися. Ось і знову здрастє!
Такий ось кругообіг виходить. Будували-то, звичайно, для дітей ...
