Навіщо ми пишемо в ШколуЖізні.ру?
Навіщо ми пишемо статті в журнал ШколаЖизни.ру? Напевно, зовсім не для того, щоб отримати за своє унікальне «творіння» люб'язно надану нам редакцією сайту 1 у.о. Чи не розбагатієш адже на лімітуються на місяць суму - не те що на бензин, на оплату мобільного замало.
Так чому ми пишемо в ШколуЖізні.ру? Можливо, від надлишку внутрішньої енергії, від потреби поліпшити навколишнє нас дійсність, нехай в уявному, віртуальному вигляді?
Кажуть, літературна творчість в зародковому стані властиво багатьом. Але тільки деякі індивіди оформляють на папері або екрані комп'ютера рождающиеся думки й образи в слова, речення, абзаци і закінчені уривки. Початок цього творчого процесу зазвичай буває стихійним - коли неусвідомлено хочеться зробити якісь дії, а приводом може послужити будь-яка подія або переживання, будь-який зовнішній поштовх.
Для чого ж ми пишемо в ШколуЖізні.ру? Для самоствердження і самореалізації? Щоб відчути себе причетним до літературної творчості, привернути до себе увагу або просто побавитися? Адже для того, щоб повідати майбутнім читачам оригінальні думки, їх треба спершу мати. Та й переклад цих думок і переповнюють нас почуттів в слова і фрази на носій - теж справа не така вже й проста. Для того щоб вийшло щось путнє, треба полюбити цей процес.
Якщо через півгодини після того, як ми почали писати в ШколуЖізні.ру що-небудь оригінальне, нас кинуло в жар, спітніли лоб і спина - це цілком нормальна реакція організму. Адже він отримав наказ від центральної нервової системи подати і тримати напоготові весь наш словниковий запас, зайнятися пошуком потрібних сполучень слів, покликаних виразити вислизає від нас думка.
На цьому етапі творчості в кров впорскується неабияка частка адреналіну, частішає пульс і підвищується тиск, оскільки шльопати на папір фрази найчастіше здаються нам потворними і убогими. І якщо серед нас є графомани, люди легко друкарські, яким подобається і здається цілком цінних все те, що вони написали, - перо їм в руки і щасливий шлях!
Для кого ми пишемо в ШколуЖізні.ру? Для себе, для родини або друзів? Самі собі ми в цьому сенсі не цікаві, а вони нас і так добре знають. Може бути, для історії, нехай маленькою, в межах архіву ШколиЖізні.ру? Не спокушайтеся, краще прийміть таблетку від манії величі. Ми пишемо для тих, хто перейметься і впечатлились глибиною наших знань і думок, - в першу чергу, для своїх однодумців.
Що цікаво нашому читачеві в ШколеЖізні.ру? Найбільше йому цікаві подробиці крутий життя, відомі особистості, професійні секрети, історія та країнознавство, світські плітки, спростування або підтвердження чуток і розкриття таємниць. Звичайно, важливий стиль викладу. Писати короткими фразами, уникаючи причетних і дієприкметникових оборотів, банальностей і штампів, не так-то просто.
У ШколеЖізні.ру є дуже корисний розділ - коментарі. Він дозволяє учасникам активно спілкуватися, обмінюватися думками та дискутувати. Деякі коментарі не лише доповнюють написане, але й самі можуть претендувати на цілу статтю. Однак є серед нас і ті, які самі статей не пишуть, але в коментарях повчають авторів, як треба писати, як би вони написали ту чи іншу статтю самі, якби, звичайно, вміли. Це як у школі - один пише твір, а інший розбирає його перед класом і ставить оцінку. Питається, хто призначив його в учителя? Ах, він сам ... Може бути, він був найкращим учнем у школі? Теж ні? А ось такі «критики» і харчуються нашими статтями, як черв'яки яблуком.
Так навіщо ми пишемо статті в ШколуЖізні.ру? Напевно, щоб поділитися своїми знаннями, досвідом і значущими подіями у житті, знайти однодумців і неформально поспілкуватися з ними. Адже багатьом з нас приємно усвідомлювати, що написане ними читають сотні людей, і викладене, нехай іноді досить кострубато, може бути для читачів цікавим і корисним.
