Як поскаржитися в Європейський суд з прав людини?
Сподіваюся, у вас цивільна справа? Втім, якщо справа кримінальна, то правила подачі скарги ті ж самі. Щоб поскаржитися в Європейський суд з прав людини, треба, насамперед, програти справа в першої, а потім і в касаційній інстанціях. Тільки тоді з'явиться можливість звернутися в останню інстанцію, в останню - якщо не вважати суду божого.
Отже, в Росії справа у вас програне, але якимось внутрішнім почуттям ви розумієте, що справедливість і законність (останнє дуже важливо) не перемогли. Що ж, не все втрачено. Хоча те, що справа програна саме в Росії - це не найкращий варіант. Скарги, подані з нашої країни, зізнаються прийнятними для Європейського суду у відносно невеликому відсотку випадків. Статистика за 2000-і роки показує, що прийнятними на 100 скарг з Туреччини виявляються: 77 скарг з Італії, 23 з Великобританії, 22 із Франції й лише одна скарга з Росії.
Може бути, правосуддя в Росії поставлено краще, ніж у Європейському Союзі? Питання це риторичне - досить відвідати будь районний суд, і ілюзії щодо нашої судової системи швидко зникнуть, а термін «Басманний-міщанське правосуддя» виявиться самим м'яким для опису побаченого.
Які скарги можуть виявитися прийнятними в Європейському суді? Тільки ті, в яких йде мова про порушення Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. При цьому не допускається подача скарги від імені невизначеного кола осіб. Це означає, що заявником може бути лише особа, чиї права були порушені. До того ж Європейський суд не приймає до розгляду абстрактні скарги, в яких викладається невідповідність національного законодавства положенням Європейської конвенції. Необхідно вказувати: коли, в якій ситуації і які саме права заявника, закріплені в Європейській конвенції, були порушені.
Ще однією важливою обставиною є вичерпання засобів внутрішньодержавної правового захисту та шестимісячний строк звернення до Європейський суд. Скарга повинна бути подана до закінчення шести місяців з моменту винесення остаточного рішення у справі національним судом. А в якості вичерпання засобів внутрішнього правового захисту визнаються рішення суду першої інстанції та ухвалу касаційної інстанції, якою залишено рішення в силі.
Проти кого може бути подана скарга до Європейського суду? Якщо ваші права порушені російськими державними органами, то це буде Російська Федерація. «Відповідачем» може бути тільки держава. Європейський суд не розглядає скарги, подані на дії приватних осіб або неурядових організацій. При цьому у випадку з Росією розглядаються порушення прав громадян з боку держави, які відбулися після 5 травня 1998 - Дати, коли Російська Федерація ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини.
З усього сказаного, однак, не випливає, що в Європейський суд можна поскаржитися лише у випадку, коли ви судилися з державою. Припустимо, що було цивільну справу з приватною особою, але при цьому суд порушив ваші права, навідріз відмовився розглядати ваші доводи і докази або, наприклад, «втратив» ваше додаткове позовну заяву (трапляється і таке). У цьому випадку можна говорити про порушення шостої статті Європейської конвенції (право на справедливий розгляд справи безстороннім судом), адже фактично на національному рівні вам блокували доступ до правосуддя.
Або, наприклад, ви звернулася в районний суд з позовною заявою про захист честі і гідності за статтею 152 Цивільного Кодексу РФ. Голова райсуду повернув назад ваші папери, супроводивши їх листом-відпискою. (До речі, це нерідка практика наших чудових нічим не обмежених судів.) Зрозуміло, ніякі визначення суду про повернення, або про відмову в прийнятті позовної заяви (що необхідно згідно ст.134 і 135 ЦПК РФ) вам не вручалися і не направлялися. Оскільки процесуальний закон (ЦПК РФ) не допускає оскарження листів у касаційній інстанції, то національні засоби правового захисту для вас вичерпані - шановний голова райсуду перепинив вам доступ до правосуддя. У цьому випадку також можна говорити про порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
Якщо мали місце порушення підпадають під дію Європейської конвенції, то далі все відносно просто. Знаходьте в Інтернеті бланк скарги в Європейський суд, ретельно і акуратно заповнюєте всі розділи (можна російською мовою), прикладаєте копії рішень по делу- потім йдете на пошту і відправляєте свою скаргу в Страсбург: European Court of Human Rights Council of Europe F-67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE - ФРАНЦІЯ.
До речі, не забудьте свою скаргу підписати, анонімні скарги Європейський суд не розглядає. А ось мито (на відміну від російської касаційної чи наглядової скарги) платити не треба.
І останнє. Заповнюючи всі розділи скарги в Страсбург, забудьте про механічно смутному викладі фактів і подій. Прийнятність скарги визначається в секретаріаті Європейського суду, де скаргу з Росії читає російський юрист, і вже потім його доповідь («RESUME») заслуховують іноземні судді. Може так статися, що юристу з секретаріату буде лінь читати багатосторінкову тягомотину. Тому пишіть коротко, приводите барвисто описані факти, та й солідна доза емоцій не перешкодить, ви ж не юрист, а всього лише скаржник. Щоб виграти справу в Європейському суді, потрібен драйв, потрібна незнищенна впевненість у своїй правоті.
Втім, після описаних діянь (подача скарги на рідну державу) ви автоматично стаєте неблагонадійним підозрілим типом. У колишні часи вас би назвали зрадником батьківщини або ворогом народу. З усіма витікаючими наслідками. Заслали б до Сибіру на вічне поселення, а могли б і відразу розстріляти ...
