Поліція. Нове ім'я - старі проблеми.
Поліція. Нове ім'я - старі проблеми.
Схоже, що новий закон про поліцію, прийнятий у березні 2011 року, сильно розбурхав уми і серця наших громадян. Дійсно, сьогодні відношення до правоохоронних органів, які отримали нове ім'я «Поліція», м'яко кажучи, негативне.
Мало хто, побачивши на вулиці представника поліції, зможе подумати: «я спокійний, я захищений». Як би не описували всілякі плюси новоспечених правоохоронців у відповідному законі, поки що в свідомості багатьох жителів Росії поліцейський не є гарантом безпеки їхнього житла, майна і, нарешті, життя.
Але чи так насправді все погано?
Давайте розберемося!
Корінь проблем.
Проблема взаємодії поліції і суспільства народилася в «лихих 90-х», коли йшов цілеспрямований розвал СРСР і чесна правоохоронна системи була не потрібна. У цей час відбувається зародження бізнесу в Росії і як наслідок такого неконтрольованого процесу - формування кримінального ринку. У зв'язку з цим частину працівників міліції йшла в комерцію, а частина, користуючись своїм становищем, займалася так званим «кришуванням». Наслідком такого стану справ не могло не стати взятнічество, аморальну поведінку представників правоохоронних органів, які могли виправдати винного і підданий несправедливому покаранню невинного. І досі, треба визнати, образ всемогутнього бандита в погонах живе в багатьох умах наших громадян.
Проблема такого створеного образу, звичайно, далеко не завжди має під собою підстави. У цьому «заслуга» ЗМІ - новини телеканалів, перші сторінки газет і навіть новинні стрічки Інтернет видань так і рясніють гучними скандалами в МВС.
Таким чином, вимальовується досить складна і багатогранна проблема.
1) Як і в будь-якому відомстві, в структурі правоохоронних органів у кожного співробітника є своя «паперова тяганина». Хто хоч раз займався звітністю, той зрозуміє, наскільки це копітка і часом нудна робота, відволікаюча від основної практичної роботи. Не будемо брати під сумнів необхідність у звітності - це частина роботи та працівників правоохоронних органів. Однак справа ускладнюється наявністю в структурі влади так званої вертикалі, яка явно заважає ефективній роботі - районні відділи поліції формують «правильні» звіти, щоб послати їх обласним, обласні додають туди ще більше неіснуючих даних, щоб не виглядати блідо перед федеральним керівництвом, а воно, в свою чергу, підправляє ці звіти до повної фантастичності, щоб заслужити заохочення від вищого керівництва країни. У підсумку, до вершини такої вертикалі доходить абсолютно ідеальний звіт про роботу на місцях. Варто додати лише, що часто вершина часто не знає, що діється в самому низу.
Можливо, варто було б змінити саму структуру підпорядкування поліції, щоб на місцях міські, районні та обласні управління поліції були підзвітні органам місцевого самоврядування - мерам міст, головам районів, губернаторам областей. Ці чиновники не входять до складу МВС, вони не зацікавлені в «правильних» цифрах, вони більше стурбовані криміногенною обстановкою в їхньому місті, районі чи області.
2) В ході перетворень в структурі поліції вже цього року передбачається чисельне скорочення штату поліції до 1106472 чоловік. Начебто сама думка про скорочення приваблива - зайва «роздутість» штату не потрібна. Однак, за давньою звичкою ми мимоволі порівнюємо «як у нас» і «як у них», маючи на увазі США. Так ось в США на 100 000 чоловік населення припадає всього 350-500 офіцерів поліції. Виходячи з цих даних, загальний штат російського МВС повинен бути близько 700-715 тисяч чоловік (якщо прийняти, що населення Росії - 143 млн. Чол). Виходить, що від «роздутості» штату МВС ми так і не пішли ...
3) Ще один момент у діяльності змушує замислитися. Повсюдно існує перехід кадрів з силових структур в суддівський корпус. Більшість суддів з розумінням ставиться до того, як виконана робота співробітниками правоохоронних органів. Порушення процедур і норм цивільного і кримінального права деяким суддям, якщо так можна сказати, «близька», якщо сам суддя - колишній прокурорський працівник, який подібний непрофесіоналізм сприймає як норму. Це породжує своєрідну кругову поруку правоохоронних органів і судів: суди підписують потрібні обвинувальні вироки, перебуваючи в негласному змові з поліцейськими, яким потрібно закривати справи. Можна запропонувати практику переходу з МВС в суддівський корпус заборонити. Це, зрозуміло, обмежить права поліцейських як громадян, але допоможе відновленню справедливості в рішеннях суддів.
4) Невисока відповідальність за правопорушення, вчинені поліцейськими. Це дуже важлива риса в нинішній правоохоронній системі. Вона дуже сильно перетинається з тієї самої звітністю - як правило, в поліції «своїх не видають». А якщо і відбуваються які-небудь покарання - вони вельми умовні і незначні. За прикладами далеко ходити не потрібно - адже як часто ми спостерігаємо картини безкарності на дорогах, як часто бачимо зворушливе єднання на вулицях представників поліції та осіб кавказької національності, явно не мають ні прописки, ні реєстрації в Москві. І при цьому так само часто можна бачити поліцейського, що проганяє бабусь, які торгують у метро всякої дріб'язком. Що це? Усвідомлення безкарності і вседозволеності? Бажання заробити на добавку до зарплати? Схоже, що однією переатестації новим правоохоронцям буде мало - вміння вести себе коректно в будь ситуації не з'явиться тільки лише з єдиною зміною в назві структури. А між тим, співробітник поліції - не тільки зберігач порядку, але і його символ, а тому за порушення він повинен нести набагато більш серйозну відповідальність, ніж звичайний громадянин.
5) Імідж завжди відігравав важливу роль у суспільстві. Імідж людини або цілої групи людей, які перебувають при владі, має величезне значення. Сюди входить і манера говорити, зовнішній вигляд, самосвідомість своєї місії. Для зміни самого способу співробітника правоохоронних органів слід попрацювати і над його зовнішнім виглядом - змінити форму одягу, відзнаки, манеру спілкування з громадянами. Тоді напевно зміниться і ставлення громадян до поліцейського. Він повинен вселяти надію і впевненість, а не страх.
В інтернет-обговоренні нового законопроекту «Про поліцію» взяла участь величезна кількість людей. У підсумку багато зауваження в новій версії законопроекту «Про поліцію» враховані. Однак той факт, що закон прийнятий, не вирішує багатьох проблем, у тому числі тих, про які тут йшлося. Звичайно, багатьом може здатися, що їх один голос нічого не значить. Але в нашій країні проживають мільйони! Давайте всі разом подумаємо, що ми хочемо змінити, якою ми хочемо бачити ту структуру, яка повинна служити суспільству в цілому і допомагати кожному громадянину, що в роботі поліцейських для нас відіграє вирішальну роль, що ми самі готові привнести, щоб поліпшити нинішню ситуацію? Адже якщо не ми самі про це подбаємо, то хто?
