Северянин: самий «комерційний» поет Срібного століття? Частина 1.
«Як, знову ананаси ?!»
Фігура Ігоря Северяніна, знаменитого російського поета початку XX століття, здавалася мемуаристам найчастіше карикатурною. Що робити - така деколи виворіт слави. Ігор Васильович Лотарев (Северянин - це псевдонім) щиро вірив, що він - геній, і не соромився повідомляти про це іншим. І поводився так, як і годиться генію: трохи зарозуміло ...
Однак, кокетливий і манірний у вітальнях і серед прихильниць, поет був простий і природний в побуті. Коли поблизу не знаходилося жінки, на яку йому хотілося б справити враження, він перетворювався на «нормального» людини, тримався легко і невимушено.
Павло Антокольський зізнавався, що був вражений, коли Северянин в його присутності замовив в ресторані ніякі не «ананаси в шампанському», не «морозиво з бузку», а штоф горілки і солоний огірок.
Ананаси в шампанському! Ананаси в шампанському!
Дивно смачно, іскристо, гостро!
Весь я в чомусь норвезькому! Весь я в чомусь іспанською!
Надихаюся поривно! І беруся за перо!
Скрекіт аеропланів! Біжи автомобілів!
Ветропросвіст експресів! Крилолёт буєри!
Хтось тут зацілували! Там когось побили!
Ананаси в шампанському - це пульс вечорів!
У групі дівчат нервових, в гострому суспільстві дамському
Я трагедію життя втілюючи в грёзофарс ...
Ананаси в шампанському! Ананаси в шампанському!
З Москви - в Нагасакі! З Нью-Йорка - на Марс!
Це знаменитий вірш принесло Северянин не тільки силу-силенну оплесків і нових шанувальників, а й чимало неприємних хвилин. Волів їжу просту і ситну - картоплю, рибу, кислу капусту, - а йому, куди б він не приїжджав, приносили, дарували і ставили перед ним на стіл ці злощасні ананаси в шампанському. «Як? Знову ананаси ?! »- з розчаруванням вигукував він. І робив вигляд, ніби йому завдали жорстоке образа.
Рядовий ... Мерсі
Навесні 1916 двадцативосьмилетнего Ігоря Северяніна призвали на військову службу. Про те, як не пристосований був поет до казарменому побуті, як він став посміховиськом в роті, розповів у своїх спогадах письменник Леонід Борисов:
«Рядовий Ігор Лотарев випадково, чи так і мало бути, з п'яти випущених куль в ціль потрапив три рази. Двічі пульки лягли купчасто. Батальйонний командир похвалив Лотарева:
- Молодець, солдат!
На що Северянин, він же солдат Лотарев, трохи повернувшись у бік батальйонного командира, недбало кивнув:
- Мерсі, пане полковнику!
Батальйонний застиг в позі ображеного подиву. Дехто з солдатів, що стоять біля стрілка, пирснув в кулак, дехто зблід, чуючи недобре за такий собі цивільний і навіть підсудний відповідь, коли належало гаркнути: «Радий старатися, ваше високоблагородіє!»
Нарешті батальйонний вибухнув добірною лайкою і, закликавши до себе ротного, взводного та відокремленого, повчально відрубав:
- Рядового з кінською головою, ось цього, надалі іменувати по-новому, а саме, як я скажу: Мерсі. Зрозуміло? Рядовий Мерсі! .. »
З цього дня на повірці взводний викликав:
- Мерсі!
І стояв у строю Северянин відгукувався:
- Я!
За іншими свідченнями Лотарев виявився нікуди не придатним солдатом. Він не піддавався муштровке, за що і був направлений на миття підлоги в казармі. Потім його перевели в санітарну частину. На його щастя, серед впливових людей знайшлися йому співчуваючі: на медкомісії Ігоря Лотарева «визнали» непридатним і «списали начисто».
Легка рука Толстого
Літературна слава Северяніна почалася з одного вірша. Вірші, відверто кажучи, пошленькіе. Ось з цього:
Встромите штопор в пружність пробки, -
І погляди жінки не будуть боязкі! ..
Так, погляди жінки не будуть боязкі,
І до спекотної пристрасті завьются стежинки ...
Хлюпніть в чаші бурштин мускату
І споглядайте кольору заходу ...
Розфарбуйте думки в кольори заходу
І чекайте, чекайте любові розкату! ..
Ловіть жінок, втрачайте думки ...
Рахунок поцілунків - піди, перелічиш! ..
А до поцілунків фінал причисли, ;
І буде щастя в зручному сенсі! ..
Лев Толстой, прочитавши його в одній з брошур, розлютився: яка дурість! .. Яка вульгарність! .. Яка гидота! .. І висловив в одному з журналів все, що він думає про сучасну поезію. Толстой сподівався цією критикою знищити автора і йому подібних горе-ріфмача. На ділі все вийшло якраз навпаки: з легкої руки Толстого Северянин став відомий всій читаючої Росії. Їм раптом відразу почали цікавитися і видавці, і редактори, і читачі. Через кілька років його слава досягла всеросійського масштабу, потім вийшла з кімнати по Європі, а потім долетіла і до Америки. Його ім'я перетворилося на синонім успіху. Успіху, насамперед, комерційного.
Самий комерційний поет
Його слава була воістину «Громокіпящій». Його книги видавалися величезними тиражами. У поетичному змаганні, що проходило в московському Політехнічному інституті, він завоював титул «короля поетів» - і це в присутності таких грандів як Маяковський, Бальмонт, Блок і Брюсов! Його виступи проходили при переповнених залах і в Москві, і в Мінську, і в Одесі, і скрізь, куди б він не приїжджав. Жінки - гімназистки, аристократки, куртизанки, вдови і заміжні, арештантки і багатодітні матері - закидали його мішками надушених листів з помадними печатками-поцілунками, призначали йому таємні побачення і обіцяли піти за ним хоч на край світу ... Северянин згадував: «Одна актриса, зрідка зустрічається мною в будинку Сологуба, цілком серйозно просила мене в одну з ліричних хвилин вистрілити в неї з револьвера, але, зрозуміло, не потрапити в ціль ... "Це було б чудово для реклами", - Запобігливо-відверто пояснювала вона ».
На северянинской славі наживалися спритні пройдисвіти з числа дрібних акторів. Деякий зовнішню схожість (посилене гримом) і читання трьох десятків Северянінского «Поезія» давали можливість недовгою «гастролі». А ім'я - Ігор Северянин - забезпечувало аншлаг. Поет знав про самозванцах і зі сміхом розповідав про цей бік своєї популярності друзям ...
