Ким був таємничий Парацельс?
24 вересня 1541 в Зальцбурзі на 48-му році життя помер один з найвідоміших і таємничих вчених XVI століття, відомий в наукових і медичних колах під ім'ям Парацельс. Поховали його з належними почестями, так як певний капітал, зароблений успішної медичною практикою, у покійного був. На могилі навіть встановили камінь з розлогій написом: «Тут похований Пилип-Теофраст, чудовий доктор медицини, який важкі рани, проказу, подагру, водянку й інші невиліковні хвороби тіла ідеальним мистецтвом виліковував і заповів своє майно розділити і пожертвувати біднякам. У 1541 році на 24 день вересня Парацельс змінив життя на смерть ».
Парацельс так би й залишився відомим тільки історикам, науковцям, та любителям старовини, якби не талановиті твори братів Вайнерів, Єремія Парнова і зняті за ним фільми. Природно, що пов'язані сюжетом творів, автори не могли повідати про всю багатою пригодами життя легендарного медика і алхіміка. Але інтерес до цієї неординарної особистості вони в суспільстві розбудили.
Майбутній медик народився в кінці 1493 (зазвичай наводяться дві дати - 10 листопада або 17 грудня) в швейцарському містечку Айнзідельн в старовинній, але збіднілій дворянській родині. При хрещенні він отримав ім'я Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенхайма. Його батько займався лікарською практикою, до роботи лікарем став з дитячих років готувати і сина. Хлопчика медицина явно цікавила, займався він нею із захопленням, хоча не був чужий і звичайним дитячим витівкам.
Була і ще одна область, в якій Теофраст Гогенхайма досяг успіху в молодості. Як і більшість молодих дворян, він добре засвоїв науку фехтування. Хоча лицарські часи вже пройшли, дуелі були рідкістю, та й розбійників на великих дорогах (а подорожувати майбутній лікар любив з дитинства) вистачало. Так що шпага стала його постійним супутником, як і інструменти хірурга.
Початкову медичну освіту він здобув під керівництвом батька, а з основами філософії та натуралістичними поглядами на навколишній світ його познайомив учений-гуманіст Йоганн Тритемія, був у той період абатом в Шпангейме. Освіта Теофраст продовжив в італійському місті Феррара, де йому було присвоєно ступінь доктора медицини.
Коли він став користуватися прізвиськом Парацельс, сказати важко. Можливо, це ім'я він вибрав собі сам або ж його дали колеги по лікарському мистецтву, порівнявши Гогенхайма з одним з основоположників медицини - давньоримським лікарем Авлом Корнелієм Цельсом. Офіційно цей псевдонім мабуть вперше був оприлюднений в 1529 році, коли Теофраст став так підписувати випущені їм астрологічні календарі. Згодом він став користуватися цим ім'ям практично повсюдно, підписуючи їм свої твори.
Закінчивши освіту і отримавши гарні навички практичної медицини, Парацельс не став за прикладом багатьох його однокашників по університету обзаводитися лікарською практикою і вести життя добропорядного буржуа, а відправився подорожувати. Він ставив перед собою двояку мету - побачити нові країни і отримати нові знання, які з книг почерпнути неможливо. Майже десять років він подорожував по Європі, Північній Африці та Близькому Сходу, слухаючи лекції в місцевих університетах, спілкуючись з професійними лікарями, цілителями і знавцями народної медицини, алхіміками, вченими. Служив військовим лікарем в арміях кількох країн, отримавши чудову практику польової хірургії. Спускався в рудники, намагаючись зрозуміти, як народжуються мінерали, які він став використовувати в якості компонентів своїх ліків.
Інтереси його були надзвичайно широкі, він не тільки як губка вбирав нові знання, а й сам ділився секретами медицини, фармакології, алхімії і астрології. Є відомості, що Парацельс добирався навіть до Московії.
Трохи став розсудливим він тільки в 1526 році, отримав статус бюргера в Страсбурзі, де зайнявся лікарською практикою. На наступний рік Парацельс змушений був перебрався в Базель, де зміг вилікувати кількох безнадійних (на думку місцевих медиків) хворих, став міським лікарем і почав викладати медицину в місцевому університеті. До незадоволення колег, він став читати лекції не так на загальноприйнятій латині, а на німецькій мові. Йти на компроміси Парацельс не хотів і, через конфлікт з університетським керівництвом, місцевими міською владою і колегами з медичної практики, знову змушений був вирушити в дорогу, на цей раз в Кольмар.
Що не терпить шарлатанів від медицини, незлагідна за характером і гострий на язик, Парацельс рідко де затримувався надовго. При цьому серйозних покровителів, котрі цінували його як прекрасного медика і великого вченого, у нього вистачало. Вражає його працездатність. При постійних переїздах він примудрявся не тільки активно займатися наукою і медичною практикою, а й практично щороку писати великі праці з медицини, фармакології, алхімії, астрології, філософії.
Кілька його праць, що побачили світ, були заборонені на вимогу професорів медицини Лейпцігського університету, які не змогли піднятися до його розуміння проблем медицини. Нарешті йому вдалося опублікувати в Ульмі і Аугсбурзі працю «Велика хірургія». Книга стала широко відомою в медичних колах, змусивши колег по професії сприймати Парацельса як великого хірурга.
Отримав визнання медиків, Парацельс отримав і більше можливості для плідної роботи, але і це не позбавило його від необхідності поневірятися. Зазвичай ситуація розвивалася за однаковим сценарієм. Прибувши в нове місце, він починав виліковувати хворих, яких місцеві медики зневірилися поставити на ноги. Природно, що незабаром виникав конфлікт з місцевими лікарями, що починали втрачати клієнтуру. До того ж, Парацельс, не добираючи виразів, говорив усе, що думає і про місцеві медиків, і про їх методах лікування. Не варто забувати, що у місцевих ескулапів був потужний союзник в особі церкви, яку не варто було праці переконати, що практикуються Парацельсом методами лікування давно слід зацікавитися і інквізиції. Місто доводилося в терміновому порядку, а іноді й таємно, залишати.
У 1541 році Парацельс зміг влаштуватися в Зальцбурзі, де йому протегував місцевий архієпископ, що забезпечувало захист від звинувачень в єресі. До цього часу його здоров'я було серйозно підірвано, мабуть, він розумів, що його земні дні полічені. Кілька місяців Парацельс займався напруженою працею, приводячи в порядок і систематизуючи свої записи. Вилікувати себе він вже опинився не в змозі, 24 вересня 1541 великий медик помер.
На жаль, багато праць Парацельса були видані тільки після смерті автора. Воістину, це була людина енциклопедично освічений, а головне, вміє бачити нове, зіставляти вже відоме і робити висновки, які часто не відразу ставали зрозумілі його сучасникам.
В історії науки Парацельс більше відомий як медик і фармацевт. Його успіхи в цих областях воістину вражають. Він примудрився погасити спалах чуми в Штерцінге в 1534 році, вдавшись до власних методів лікування, а адже за це можна було і на багаття інквізиції потрапити. Пояснив природу і причини виникнення силікозу, яким традиційно страждали гірники. Розробив кілька високоефективних лікарських препаратів, спираючись не тільки на гомеопатію, але й на успіхи алхімії, головне завдання якої, як він вважав, «полягає не у виготовленні золота, а в приготуванні ліків».
Деякі його уявлення про природу хвороб і загальну будову людського тіла виглядають сьогодні, м'яко висловлюючись, наївними. Природно, що давно застаріли і багато його філософські погляди. Але це не применшує його досягнень в науці, а як медик він свого часу, мабуть, просто не мав гідних конкурентів. На його книгах, перевидавалися протягом кількох століть, вчилися покоління європейських лікарів. Та й саме ім'я Парацельс вже давно стало прозивним, а значить справа, якій він присвятив своє недовге, але яскраве життя, триває його учнями і послідовниками.
