Чи важко провести газ в заміський будинок?

Для більшості росіян газ в міських квартирах - справа звична. Але величезне число жителів малих міст, сіл і дачних селищ позбавлені цього дешевого «блакитного палива». Чому ж, продаючи газ за кордон, Росія ніяк не може забезпечити їм своїх громадян, і вони змушені, як їх предки, опалювати своє житло вугіллям і дровами?

Як газифікувати селище? Як провести газ в заміський будинок на своїй ділянці? Чи багато труднощів у господарів на цьому шляху? Скільки коштує провести газ до ділянки? Постараємося дати відповідь на ці питання.

Наведемо спочатку деякі цифри, які демонструють ситуацію, що склалася. У Росії до справжнього моменту газифіковано 47% сіл і 70% міст, всього близько 62% всієї території країни. Для порівняння - жителі Голландії забезпечені газом на 99,9%. Та що там Голландія, Вірменія за останні роки довела рівень газифікації з 22% до 99%. У нас же деякі села чекають десятиліттями, коли їх підключать до що знаходиться від них в декількох кілометрах магістральному газопроводу.

Ну а там, де він не проходить, надії отримати газ по трубах до своїх будинків взагалі ніякої немає. Справа в тому, що газівники мають можливість підключити до газу прилеглі селища тільки тоді, коли тягнуть трубу в Європу. От якщо буде будуватися газопровід до Китаю з Якутії, тоді наші громадяни, що проживають на Далекому Сході, і зможуть отримати російський газ. А так - жодних перспектив.

Але це тільки одна частина проблеми. Є й інша біда. Давайте підрахуємо загальні витрати на газифікацію. І взагалі, як газифікувати селище і у скільки обійдеться провести газ в будинок або на дачу?

Для прикладу візьмемо якийсь населений пункт N. Прокладання труби від магістралі до цього селища буде вести «Газпром Міжрегіонгаз» (дочірнє підприємство Газпрому) за державні гроші, в середньому 7000 рублів за метр. За прокладку вуличних мереж всередині населеного пункту того ж Межрегионгаз повинні платити місцева влада зі свого бюджету в середньому 1000 рублів за метр. Ну, а щоб провести газ на дачу або в заміський будинок, їх господарі повинні зі своєї кишені заплатити 10 тисяч рублів за метр, тобто на 40% дорожче, ніж Газпром.

Додайте сюди ще приблизно по 50 тисяч рублів з кожного на додаткові витрати за узгодження, внутрішньобудинкових обладнання та ін. Ось і виходить, що навіть якщо в селище газ вже проведено, багато його жителі не в змозі підключитися до наявної мережі - немає таких грошей. Посередники деруть за підключення заміського будинку до наявної газової мережі до мільйона рублів, коли реальна вартість цих робіт в десятки разів менше. А держава наша на такий явний обман своїх громадян дивиться крізь пальці. Ось і доводиться в деяких регіонах давати малозабезпеченим і ветеранам пільгові кредити та знижки. Знову-таки з державного бюджету.

Як же відбувається сам процес газифікації населеного пункту? Або ще простіше: як провести газ в садове товариство? Відповідаємо - як завжди, все тим же бюрократичним шляхом.

Спочатку місцева адміністрація повинна направити в адміністрацію регіону заявку на газифікацію. Звідти всі прийшли заявки відправляються в згаданий «Міжрегіонгаз». Там приймають рішення, дати газ чи ні, і якщо рішення позитивне щодо конкретного населеного пункту, то від якого магістрального газопроводу буде протягнута до нього гілка. При цьому враховується, чи готовий регіон взяти частину витрат на себе і чи немає у нього заборгованості по оплаті за поставку газу. Тобто історія досить довга.

Візьмемо випадок простіше. У населеному пункті вже є газова мережа. Куди треба звертатися, щоб підключити до неї свій заміський будинок? Зазвичай це райгазів або Міськгаз. У цих організаціях за вашою заявою розроблять технічні умови на підключення, складуть проект (коштує від 10 до 50 тис. Рублів) і замовлять роботи на проведення газової труби до будинку. Після установки газового обладнання та його підключення з господарем будинку полягають два договори: на постачання газу і на обслуговування обладнання.

Ну, а що наші дачники, запитаєте ви, вони в якому положенні?

Садові товариства за російським законодавством повинні самі оплачувати всі роботи з прокладання газопроводу до ділянок, а також погоджувати і отримувати необхідну дозвільну документацію. Ось наочний приклад. У Балашихинском районі Московської області посередники попросили за підведення газу до дачного селища по 500 тисяч рублів з кожної ділянки.

І наостанок така цікава статистика. Якби Газпром тільки на один рік відмовився б від своєї спонсорської допомоги багатьом спортклубам, а також організації різних спортивних турнірів, а гроші, що звільнилися направив би на освоєння неохоплених газифікацією територій, то «блакитне паливо» можна було б пустити одним махом в 200 російських сіл.