Фінансова криза? Да ладно - гоп-стоп!

Я, може, зараз когось сильно здивую, але ніякого світового фінансової кризи, про який бубонять ЗМІ та уряди різних держав, зараз немає. Як же так, запитаєте? А ось так!

Давайте спочатку визначимося з термінологією. Словники розуміють криза (Др.-греч. κ ρ ί σ ι ς- - рішення, поворотний пункт) як переворот, пору перехідного стану, переломний момент і, що суттєво важливіше, - стан, при якому існуючі засоби досягнення цілей стають неадекватними , в результаті чого виникають непередбачувані ситуації і проблеми. З цим усі згодні, або будемо словники переписувати?

Так от, те, що зараз невиправдано називають «кризою», Ніяким кризою ні по суті, ні за своєю природою не є, оскільки:

А. Існуюча економічна модель суспільства без «криз», а точніше без точок обнулення, існувати не може в принципі, а, отже, «криза»Є її невід'ємною частиною, що робить його не КРИЗОЮ, а кризою в лапках. Лохи повинні бути кинуті - ось основний постулат і центральний фундаментний камінь сучасної глобальної економіки.

Б. Існуючі засоби досягнення цілей в економічному сенсі - це праця. Як праця в економічному аспекті може бути неадекватним способом досягнення мети, мені рішуче не зрозуміло. А навіть якщо це й так, то що натомість? Грабежі? Надовго не вистачить, потім все одно комусь працювати доведеться.

Так що ж сталося, і як це називається, запитаєте ви? Давайте розглянемо сформовану економічну ситуацію на прикладі колгоспу. Чому колгоспу? А яка різниця? Планета, економічні союзи держав, самі держави, їх структурні елементи (штати, провінції, губернії та інше) - і далі по низхідній, аж до бюджету однієї сім'ї, - Підкоряються одним і тим же економічним і математичним законам.

І скрізь двічі два буде дорівнює чотирьом, як би «мудрі гуру» від економіки не намагалися нас переконати в зворотному.

Ніщо не виникає з нізвідки і нікуди не дівається - це перше, чим я закликаю керуватися і друге - якщо десь щось прибуло, то десь, відповідно, щось вибуло. Людей, з цим незгодних, я прошу припинити читання статті і освіжити шкільні знання або відправитися до психотерапевта.

Отже: колгосп. Наш голова, мужик начебто не п'є, тут щось раптом запив і на особисті втіхи спустив всю колгоспну касу. Грошей, коротше, в колгоспі не стало. Колгоспний ж рахівник, дядько розумний, рахунками користуватися вміє, запропонував вихід - розплачуватися бухгалтерськими розписками, яка говорить, що, мовляв, одна така папірець еквівалентна одній одиниці праці або, якщо завгодно, показником суспільної корисності даного індивіда, такий папірцем володіє. Звідси: чим таких папірців у людини більше, тим він краще за інших попрацював і для суспільства в цілому коефіцієнт його корисності вище. І ось все закрутилося: трактора в полі орють, корови в корівнику дояться, та й взагалі - йде нормальне людське життя.

Тут в якийсь момент рахівник зауважує, що сусідні колгоспи дуже охоче приймають в якості оплати його бухгалтерські розписки, так як, схоже, їх голови теж несподівано запили і спустили на горілку і колгоспниць легкої поведінки свої колгоспні каси. Цей розумний, рахунками вміє користуватися дядько починає ліпити цих бухгалтерських розписок ще більше і поширювати їх по сусідських колгоспам, отримуючи натомість самий що ні на є справжній продукт: молоко, хліб та інше. Причому, якщо у чергового горе-колгоспу в даний момент нічого немає - все пропито, він готовий вручити їм необхідну кількість бухгалтерських розписок в кредит, під забезпечення землею і майбутніх врожаїв. Під відсотки, природно.

Епізодично, правда, з'являються всякі несвідомі колгоспники, в силу свого недоумкуватості та фінансової безграмотності які стверджують, що ці бухгалтерські розписки - фікція, що вони права на існування не мають, оскільки не забезпечені ні те що золотом, платиною або сріблом (воно й зрозуміло - у нас же колгосп, а не копальні), але й навіть складськими товарними залишками нашого колгоспу. Але що з них узяти? Убогі - одне слово. Не розуміють всієї геніальності задумки нашого рахівника, який бажає безкорисливо облагодіяти все колгоспне людство.

І ось в якийсь момент часу в нашому колгоспі склалася ситуація, коли працювати в поле і корівнику вже нікому не треба: наш рахівник шле по сусідських колгоспам свої бухгалтерські розписки, а ті натомість охоче везуть до нас всі ними вирощене і вирощене, та причому в таких кількостях, що у нас виникає інша проблема - куди це все подіти? Доводиться нарощувати споживання: є більше, будинки будувати вище, сортири копати глибше. А інакше ніяк - будуть великі проблеми. Але й тут наш геніальний рахівник знаходить вихід! Ось воістину світла голова, переживаючи за благо всіх колгоспів, колгоспників і колгоспниць: він розносить зростаюче в геометричній прогресії споживання на інші колгоспи, і тепер уже вони їдять більше і копають сортири глибше. А для цього треба ще більше наших бухгалтерських розписок, які вони охоче отримують не тільки за продукцію, а й у борг. Як і раніше під заставу і відсотки.

Всі раді, от тільки наш агроном воду каламутить, кричить, що ресурсів всіх колгоспних полів на зростаюче такими темпами споживання не вистачить і ми з дня на день з достатку ввалився в голод. Ідіот, одне слово - рахівникові-то видніше.

Зростання нашої колгоспної економіки стрімкий, але настає момент, коли бухгалтерських розписок стає аж надто багато, нашому рахівникові всі повинні по колу, та й не по одному, причому як самі сусідні колгоспи, так і їх колгоспники особисто. І що цікаво - сам наш колгосп не виняток. І рахівник приймає рішення - схлопнуться цей борговий міхур і де-юре стати власником того, що і так належить йому де-факто. А для цього треба всього-нічого - просто не пролонгувати чергові кредити і захотіти оплати за боргами, які свідомо оплачені бути не можуть. І вибухнув в нашому колгоспі фінансова криза, яка пожежею помчав по сусідніх колгоспах ...

Так от, ви правда вважаєте, що трапилося в даному колгоспі - це криза? Ні, для кожного окремо це, безумовно, особисту кризу - Рівно в тій же самій мірі, в якій кризою буде відбирання у лоха гопниками в темному підворітті модного телефону, але в макромасштабі який же це криза? Так, гоп-стоп всепланетного масштабу.

Уряду і фінансова влада країн не можуть не розуміти цього - ну, не ідіоти ж вони справді! Так що всі вони розуміють, не сумнівайтеся. Але звідси ще один кумедний висновок сам собою проситься: якщо вони все розуміють, підіграють і кришують банду міжнародних шахраїв, то вони, як мінімум, в частці.

У будь-якому випадку є про що задуматися.