Як жити після інфаркту?
Інфаркт міокарда - важкий стрес для хворого. Ще вчора здавалося, що здоров'я завжди буде на висоті, а «дрібні» нездужання не приймалися в розрахунок. І раптом - крапельниці, уколи, строгий постільний режим, тривале лікування. З часом стає ясно, що інфаркт - НЕ застуда, що проходить безслідно. Зміни в організмі незворотні. Інфаркт - хвороба, з якою доведеться миритися все життя.
Страшно. Іноді настільки страшно, що пацієнт різко знижує свою фізичну активність, перестає відчувати себе повноцінним членом суспільства. Але насправді, оцінивши свій стан правильно, цілком можна вести активний спосіб життя. Які проблеми виникають у хворого і як їх подолати?
Внутрішня напруженість. Приводів для занепокоєння безліч: як надалі буде розвиватися захворювання, як хвороба відіб'ється на добробуті сім'ї, що робити з роботою?
Можливо, багато страхи допоможе подолати психотерапевт. Але він може тільки допомогти, основна «робота» лягає на плечі хворого. Не можна залишатися на самоті зі своїми думками. Повернення в трудовий колектив - хороший стимул для правильної оцінки ситуації.
Дуже важливі сімейні відносини, то, як на хворобу відреагували близькі люди. Турбота не повинна бути нав'язливою, але без неї не обійтися. Не варто затягувати з відновленням сексуальної активності, яка дуже важлива для нормалізації психологічного стану. Але й поспішати не треба. Уточніть у лікуючого кардіолога, чи немає протипоказань. Та й «сердечні» препарати можуть впливати на можливості.
Страх перед повторним інфарктом і раптовою смертю. Може посилюватися при фізичних навантаженнях, при виході з будинку. А раптом напад, хто допоможе?
Подолати страх дозволить постійна наявність в кишені ефективних лікарських засобів. Хворого слід переконати, що їх своєчасний прийом допоможе уникнути серйозних неприємностей. Маршрути щоденних прогулянок повинні поступово збільшуватися й віддалятися від дому. У перші дні краще здійснювати їх не поодинці, а в супроводі домашніх.
Невиправдане занепокоєння за своє здоров'я. Хворі готові вимірювати тиск і пульс кожні 10 хвилин. Регулярно відвідують всіляких лікарів, які не знаходять патологій. Що тут порадити? Повірити лікарям, відволіктися і знайти собі цікаве заняття. Якщо немає роботи - займіться громадським життям.
Синдром психастенії. Виражається в загальній слабкості, втоми і дратівливості. Настрій постійно пригнічений, апатія. У такій ситуації, звичайно, треба йти до психотерапевта, інакше може розвинутися депресія. Але й самостійні зусилля теж потрібні. Під контролем лікаря треба регламентувати своє життя, звернути увагу на скрупульозне дотримання намічених заходів, пам'ятати, що інфаркт - не вирок, при правильному поводженні стан здоров'я рано чи пізно, але відновлюється майже повністю.
Іноді організм вибирає лінію захисту, засновану на запереченні хвороби. Хворий не вірить у серйозність ситуації, вважає, що тимчасові труднощі вже давно позаду, просто лікарі страхуються і залякують пацієнта.
Така лінія поведінки вкрай небезпечна. Переоцінка своїх можливостей може привести до рецидивів і навіть до смерті. Оточуючі повинні ненав'язливо стримувати таких «уявних здорових». А самим хворим незайве розпитати товаришів по нещастю, як розвивався їх недугу і до чого деколи призводить нехтування порадами лікарів.
Людина може багато чого. І життя після інфаркту не зупиняється. Просто пам'ятайте, що свої плани і бажання треба порівнювати з новим рівнем можливостей. Вони вже не такі, як раніше, але все ще дуже великі. ]
