Хто розшифрував єгипетські ієрогліфи?
Єгипетська історія налічує тисячоліття від моменту зародження своєї держави. Тисячоліття, під час яких відбувалися мільйони значних і багато в чому загадкових подій. Саме тому багатьом нашим сучасникам історія Єгипту здається дуже захоплюючою, а сама країна досі вважається до кінця непізнаною. Одним з найбільших відкриттів, яке багато в чому відкрити завісу таємниці Єгипту, стала розшифровка давньоєгипетської писемності - ієрогліфів. Так кому ж ми зобов'язані відкриттям цієї багатовікової таємниці?
Для початку слід сказати, що початком занепаду знань людства про єгипетські ієрогліфи стало те, що грецький імператор Феодосій I в I в. н.е. закрив давньоєгипетські храми, в результаті чого Єгипет втратив касту жерців, які й були основними тлумачами ієрогліфів. За сім століть панування греків і римлян в Єгипті давньоєгипетський мову був зведений нанівець, ставши незрозумілим навіть корінним жителям країни.
Хоча надалі саме греки і спробували вперше відновити сенс давньоєгипетських ієрогліфів, далеко в цьому питанні вони не просунулися. На багато століть вперед ситуацію заплутав трактат «Hieroglyphica» єгипетського вченого Горус, в якому автор дає ієрогліфам виключно символічне тлумачення, і цю ідею його послідовники ще довго не могли спростувати.
Наступним періодом підвищеної уваги до вивчення староєгипетської писемності стала епоха Відродження. Так, священик-єзуїт Кірхер на початку XVII ст. при спробі освоїти ієрогліфи, прийшов до висновку, що коптська мова (один із старовинних єгипетських мов, збережених і в наш час) сам по собі є тим же давньоєгипетських, тільки іншого накреслення. Це відкриття могло далеко просунути дослідження, якби вчений не повторив помилки Горса - Кірхер також намагався вгадувати в ієрогліфах тільки поняття, а не звуки.
Але все ж справжній прорив у вивченні давньоєгипетської писемності стався після завоювання Єгипту Наполеоном, коли було відкрито величезну кількість давньоєгипетських пам'ятників культури. Чільну роль у розшифровці ієрогліфів зіграло знаходження в 1799 р Розеттського каменю, на якому був висічений текст, написаний за допомогою трьох мов: давньогрецької, давньоєгипетського допомогою накреслення ієрогліфів, а також давньоєгипетського з використанням знаків єгипетського демотического (буденного) письма. Зіставлення цих текстів дало можливість ученим більш близько підійти до таємниці розшифровки ієрогліфів, однак розшифрувати вдалося лише деякі імена царів, які на єгипетських текстах зображувалися в т.зв. картушах (овалах), сенс ж основного тексту залишався неясним.
Все це тривало до тих пір, поки до досліджень не приступив вже досить відомий на той час французький вчений-єгиптолог Жан-Франсуа Шампольон. Ще в дванадцять років молодий Шампольон знав усі мови, які в той час були відомі в Єгипті (арабська, халдейский і коптський). У сімнадцять років молодий вундеркінд написав цілу книгу «Єгипет за фараонів», а в дев'ятнадцять став професором університету в Греноблі. Першим успіхом вченого по розшифровці ієрогліфів стало його відкриття того, що ієрогліфи означали не тільки поняття, але і в більшості своїй літери. При зіставленні накреслень ієрогліфів в картушах і у відповідних грецьких текстах Розеттського каменю, вченому вдалося прочитати всі імена царів Єгипту, які згадувалися в цьому тексті. При цьому він встановив, що кожен фонетичний ієрогліф, написаний у картуші, являє собою звук першої літери єгипетського або коптського слова. Завдяки цьому відкриттю Шампольон зміг скласти практично повну абетку фонетичних ієрогліфів.
Однак проблема залишалася в тому, що поза картушей ієрогліфи могли означати не букви, а й склади, а іноді й цілі слова. Тут вченому в чому допомогло його відмінне знання різних сучасних єгипетських мов. При зіставленні написаного ієрогліфами тексту з відомим йому коптською мовою Жану-Франсуа вдалося збагнути сенс і всього давньоєгипетського тексту. Завдяки цьому відкриттю Шампольоном був складений перший ієрогліфічний словник і граматика єгипетської мови.
Завдяки зусиллям Шампольйона людству зробилися доступними незліченні документи всій єгипетській давнину. Всього за десять років роботи вченому вдалося зробити те, над чим його попередники ламали голову ось вже більше півтора тисячоліть. На жаль, рання смерть від туберкульозу не дала вченому можливості побачити всю значимість свого відкриття для людства, проте в наш час він по праву вважається головним відкривачем давньоєгипетської писемності.
