Чому п'ятницю, 13-е стала для лицарського ордену тамплієрів фатальною датою? Частина 2
Арешти тамплієрів, проведені у Франції 13 жовтня 1307 за рішенням короля Філіпа IV, пройшли без ексцесів, опір практично не виявлялося. Власне, чинити опір серед тамплієрів було нікому, тому що серед заарештованих лицарі становили незначну кількість. Наприклад, в Бокерія заарештували 60 тамплієрів, але з них тільки п'ять були лицарями.
Вже 14 жовтня у Франції почалася масована PR-акція, виправдувала арешти, колишні з юридичної точки зору незаконними, оскільки тамплієри не були підданими короля і були непідсудні законам Франції. По всій країні зачитувалися звинувачення храмовникам, що звучать для людей віруючих страхітливо, хоча, по суті, були абсурдні і примітивні. Через два дні розлогі листи з перерахуванням звинувачень, обгрунтуванням арештів і закликом вчинити так само були за підписом Філіпа IV відправлені європейським монархам.
В інших країнах наслідувати приклад Франції не поспішали. Тільки наполегливе втручання Римського папи змусило монархів почати переслідування тамплієрів. В Англії реальним переслідувань зазнали кілька десятків людей, але обійшлося без страт. Англійський король конфіскував майно тамплієрів і передав його ордену госпітальєрів, в який перейшли і багато тамплієри. У німецьких князівствах тамплієри масово перейшли до складу Тевтонського ордена, прихопивши з собою все рухоме і не рухоме майно. У Португалії з тамплієрів створили орден Христа. На Кіпрі орден ще якийсь час зберігався в недоторканності. В Іспанії тамплієри замкнулися у своїх фортецях і вчинили опір. Їх примусили здатися, але місцеве дворянство виявилося на стороні ордени і тамплієрів не просто виправдали, але і призначили їм довічні пенсії. Правда, майно ордена в Іспанії все ж конфіскували, але значну частину його передали госпітальєрам.
Реальне судилище над тамплієрами було влаштовано лише у Франції спільними зусиллями короля і Римського папи, які претендували на багатства ордену. Обвинуваченими у справі проходили близько тисячі тамплієрів. Тортурами із заарештованих вибивали зізнання в єресі та інших гріхах. Значна частина тамплієрів поводилася мужньо і віддала перевагу смерть на вогнищах інквізиції, зберігши вірність ордену до кінця. У ході судилища багато братів-лицарі, які з якихось причин не були арештовані, добровільно викликалися захищати орден. Вони розуміли, що їх доля заздалегідь вирішена, але лицарську честь і вірність статутом ордена ставили вище свого життя. Тільки в Сент-Антуану навесні 1310 було спалено понад 50 осіб, добровільно побажали захищати орден тамплієрів і тут же звинувачених у єресі.
Восени 1311 відкрився скликаний Римським Папою Собор, який мав остаточно вирішити долю ордена. Його засідання тривали до весни наступного року. Одностайності не було, навіть багато церковних прелати заявляли, що доказів провини тамплієрів недостатньо. Папі довелося немало постаратися, щоб переломити хід Собору в потрібну для нього сторону. Прибулим на Собор тамплієрам, які бажали виступити на захист ордена, словf не давали, а багатьох тут же заарештовували за стандартним звинуваченням у єресі. У кращому разі їх чекало довічне ув'язнення.
Тільки навесні 1312 Римський папа зміг спеціальною буллою оголосити, що вина ордена доведена і він остаточно ліквідовано. Кульмінацією глумління над орденом тамплієрів на думку Ватикану мало стати публічне покаяння Великого магістра і командора Нормандії в єресі, за що їм була обіцяна життя. Але старі лицарі, яких, як здавалося інквізиторам, тортури зломили, вирішили захистити орден ціною свого життя. У соборі Паризької Богоматері 18 березня 1314 при великому скупченні народу замість зречення вони заявили, що всі звинувачення проти тамплієрів помилкові, а орден завжди зберігав вірність Христу, що і довів своїми подвигами на Святій Землі. Це було розцінено як рецидив єресі, гідний негайної страти.
Вже через кілька годин Жака де Моле і його сподвижника Жоффруа де Шарні спалили на багатті. Якщо вірити легенді, то охоплений полум'ям Великий магістр встиг вигукнути, що Римський папа піде за ним через 40 днів, а король Філіп не проживе й року. Пророцтво тамплієра збулося. Вже 20 квітня Климент V відійшов в інший світ, а в листопаді після падіння з коня помер король Філіп IV. Були ці смерті природні або ж відбулися при «допомоги» залишилися на волі тамплієрів, так і залишилося таємницею. До речі, багато біди, з якими після цих подій зіткнулася Франція, включаючи і Столітню війну, можливо, виникли не без діяльної участі уцілілих тамплієрів.
Офіційно ордена не стало, але його організації, спочатку таємні, а потім і відкриті, продовжували і продовжують діяти в багатьох країнах, не відчуваючи особливих недоліків у коштах. Мабуть, останній обоз із замку Тампле, відправлений Великим магістром Жаком де Моле, все-таки дійшов до мети. Тамплієри завжди вміли берегти свої таємниці, з часом же покрив таємничості, оточив орден, став ще непроникним.
