А у нас, білорусів, сьогодні грандіозне свято!

А я, капелюх, прогавити ... статтю написати розумну, коротку і вчасно ...

(У всій красі, з картинками - фотографіями, можна почитати на моєму сайті в «Містечку»)

День білоруської писемності є національним святом і відзначається щорічно в першу неділю вересня.

Концепція свята передбачає показ непорушної єдності білоруського друкованого слова з історією білоруського народу, його тісному зв'язку зі слов'янськими витоками, а також осмислення історичного шляху писемності і друку в Білорусі.

Далі ... http: //www.calend.ru/holidays/0/0/335/

Білоруська література формувалася поряд з російською та українською літературою епохи Київської Русі, а відокремилася тільки в 14-му - 15-му століттях. Розквіт настав у 16-му - 17-му, «Золотому столітті». Старобілоруська мова була офіційною мовою Великого князівства Литовського. З початку 16-го століття білоруські книги стали друкуватися. Перша друкована книга білоруською мовою - «Псалтир» - була надрукована в Празі в 1517 році Франциск Скорина. Це була перша книга, надрукована на мові східнослов'янської групи. До недавнього часу головний проспект Мінська носив назву цього великого книгодрукаря.

І почалося ...

Коли ми приїхали в цю країну, в кінці сімдесятих, ми з радістю відзначили, що білоруси кажуть на нашому рідному, російською мовою. Іноді по телевізору, правда, можна було почути і майже зрозумілу мову, білоруську. Але скрізь: у магазинах, на вулиці, в транспорті, - все спілкувалися (та й досі продовжують) на знайомій російської мови, злегка присмаченою місцевим акцентом, та вкрапленнями смішних, незнайомих слів. Навіть якось зневажливо самі білоруси дивилися на рідкісних своїх співгромадян, які намагаються хоч якось відрізнитися від загальної маси, що розмовляють вільно і чисто на «білоруський мове».

Переворот в моїх поглядах наступив на перших же уроках білоруської літератури. Вчителька наша Тетяна Адамівна Міцкевич виявилася не тільки онукою знаменитого письменника, а й найталановитішим педагогом, патріоткою «свае радзiми», та й просто прекрасною людиною.

Вона так розповідала про країну, про народ, про письменників і поетів, що ми ненавиділи дзвінок, що сповіщає про закінчення уроку. До знайомства з нею, я й уявлення не мала про те, як красивий мову білорусів, як багата історія країни, як багато прекрасних письменників, поетів.

Взагалі-то, по тих, старими законами, можна було відмовитися від вивчення білоруської мови зовсім за заявою батьків. І як же я тепер вдячна матері, яка заявила категорично, що ні вивчити мову країни, в якій живеш, просто негарно, соромно і непорядно!

Я дізналася, що, виявляється, страшенно трагічний, дуже цікавий фільм «Альпійська балада» створений за повістю Василя Бикова. Що в основі мого улюбленого «Летять журавлі» також лежить його повість «Журавлиний крик». А вже який він сам чолов'яга і зараз знає будь-яка освічена людина будь-якої освіченої країни. Нещодавно зовсім ми попрощалися з героєм нашого часу ...

***

Щосуботи, коли печу млинці, згадую і дітям читаю уривки з поеми Якуба Колоса «Нова зямля»:

Дзень биў святі. Яшче пекло рання

Блінци пякліся на сняданне,

І ўжо плиг печи з чапялою

Зграя маці ... Пад рукою

Таўкліся дзеці, заміналі

Або смяяліся, спявалі.

Услон заняў свае ўжо місця,

На ім зграя дзежка цеста,

І апалонік то и дзела

Па дзежци боўтаў Жвавий, змела

І кідаў цеста ў скавародкі.

Давала піск яно кароткі,

Льючися з шумів на пательні,

І ў жар стаўлялася пякельни;

І там з яго ўжо ўвачавідкі

Пякліся гладзенькія пліткі

Блінцоў, спаднізу наздраватих,

Угору пишна, пухла ўзнятих,

І ўжо адтуль рукою маткі

На ўслон шпурляліся аладкі,

А дзеці іх даўно сачилі

І на ляту блінци лавілі,

Завзяті мазалі іх здоровий.

Стаяў асобна ў місци скоро

Сяго-таго для верашчакі.

Хоць невялікія присмакі ;

Цибуля, перчик, Ліст бабкоў

Ди сальця некалькі брускоў,

Борошно и квас - и ўся приправа,

Альо ўсё ж снеданне цікава;

А для дзяцей Найбільший свята

Аби наесціся багата.

І читаю з тією інтонацією, з якою наша Тетяна Адамівна нам представляла цей твір. Ми слухали її і представляли це дійство, чули запах смачних мереживних, тоненьких млинців. Зовсім не хотілося вдихати запахи шкільної їдальні. Діти слухають, розуміють, слава Богу, сміються. Я ж в точності повторюю всі дії «мацi»: так само орудую поварежку, так само вони сидять навколо столу і ловлять прямо зі сковороди гаряченькі млинці - мережива.

***

На радість і гордість Білорусії з'явилися наші «Пісняри». Володимир Мулявін, російська людина, справжній патріот Білорусі, талантище - музикант і композитор, зробив для країни, в якій жив, величезна і важлива справа - він зробив мова білоруська зрозумілим для всіх, а пісні «Піснярів» - це ж просто Хрістоматія білоруської поезії: «Мій рідний кут» Якуба Колоса і «Александрина» Петруся Бровки, «Вероніка» Максима Богдановича і «Спадчина» (Спадщина) Янки Купали, «Завушніци» (Сережки) Максима Танка і «Ти мені весною приснилася» Михайла Шушкевича. А скільки колоритних пісень він написав на вірші народні, зробивши їх сучасними, модними! Хто ж не чув, як «Косив Ясь конюшину (конюшина)» ?!

Так, начебто, про письменників розмова починався, а перейшла на композитора ... Самі тепер розумієте, чому - він, музикант, красиво, легко і серйозно популяризував нашу літературу, нашу мову.

А скільки нових заспівав Мулявін і його команда музик на вірші і музику інших, небелорусскіх композиторів. Він як-ніби поспішав швидше і якомога більше розповісти про те, що ось є така гарна, багата своєю історією та культурою країна - Білорусь. Зали Росії, Америки, Ізраїлю, інших країн, де живуть росіяни, білоруси, українці, підспівували «Біловезькій пущі», «Білорусії», «Крику птахи».

Тепер одна з вулиць у центрі Мінська носить його ім'я. Вулиця ця, до речі, примикає до площі імені Якуба Колоса. Тут же і філармонія, в якій багато років працював і творив нашу білоруську культуру російську симпатичний чоловік з міста Свердловська - Володимир Мулявін. Диск з піснями «Піснярів» і у нас в Мінську тепер - велика рідкість в магазинах.

***

А ось - наша гордість, наша молодість, наша лірика, душа білоруського народу - Максим Богданович! Він і прожив-то життя якусь коротку - двадцять шість років ... Білоруський поет, публіцист, літературознавець, перекладач, класик білоруської літератури та сучасної літературної білоруської мови! Яке ?!

ЗОРКА ВЕНЕРА

Зорка Венера ўзишла над зямлёю,

Сьветлия згадкi з сабой принясла ...

Помнiш, калi я спаткаўся з табою,

Зорка Венера ўзишла.

З гета пари я пачаў углядацца

Ў неба почнемо i зірко шукаў.

Цiхiм каханьнем до табе разгарацца

З гета пари я пачаў.

Альо расстацца нам годину настає,

Пеўна, ўжо частка така у нас.

Моцний кахаў я цябе, дарагая,

Альо расстацца нам годину.

Буду ў далёкiм краю я нудзiцца,

У серци любоў затулiўши палю.

Шкірну нічку на зірко дзiвiцца

Буду ў далёкiм краю.

Глянь iнши раз на яе: у расстаньнi

Там з йой зьлiём ми пагляди палі.

Каб хоць на мiг уваскресла каханьне,

Глянь iнши раз на яе.

Я не можу читати цей вірш, можу тільки співати. Це - дуже мелодійна і душевна пісня на музику Дмитро Войтюшкевич.

На щастя, на велике щастя, і, як не дивно, і, напевно, завдяки багато в чому тим же «Піснярам» і Володимиру Георгійовичу Мулявіну, білоруська мова стає в Білорусі популярним, рідним. Все більше у нас шкіл білоруськомовних, молодь розмовляє на білоруський мове, вірші пишуться, пісні виконуються, країна розправляє плечі, дістаючи з кишень, з шкатулочек берестяних свою гордість і свою самобутню культуру.

Вчора сина - дев'ятикласника насварили (!) В школі за те, що він щоденник заповнює на білоруському. На що він парирував сміливо: «У нас дві мови державних: російська і білоруська»!

І діти мої, один син - зовсім не має білоруське коріння, другий - білорус тільки на половину, завжди були і залишаються патріотами цієї країни. Вони прекрасно знають історію країни і мову, читають і знають білоруських авторів, і класиків і сучасників, перемагали і зараз отримують призи та нагороди на олімпіадах з історії та культури, пишаються Білоруссю, вивчають її самі вздовж і впоперек, а, головне, і іншим з задоволенням про свою батьківщину розповідають.

Я чую, як син муркоче «Каб любiць Білорусь травню мілую, треба ў різни краях пабиваць. Розумію цяпер, чаму з Вира жураўлі на Палессе ляцяць ... »і мені стає спокійно. Хоч якийсь внесок в історію Білорусі моя сім'я вже вже зробила.

Сподіваюся, що гасло «Купляйце білоруський!» Можна буде перефразувати і в «Читайте білоруське!», Бо читати буде що. І не тільки класиків, але й сучасників - білоруських авторів впізнає в недалекому майбутньому весь культурний світ!

***

Відомі білоруські письменники

XVI-XVIII століття

* Франтішек Скарина

* Микола Гусовський

* Казимир Пашкевич

* Афанасій Филипович

* Мелетій Смотрицький

* Домінік Рудницький

* Каєтан Морошевскій

* Міхал Корицкій

XIX століття