Ірландська картопляна еміграція: як це стосується України?

Якщо вам не гидко вести машину ошую, то вирушайте не в товстий і багатий, окупований бриттами Белфаст, а прокотіться з Дубліна через Тіпперері, Лімерик, уздовж за течією Шеннона до Атлантики, по самій що ні на є ірландської Ірландії.

Якщо навіть я вам нічого не розповім зараз історичного, то ваш чіпкий очей все одно помітить цей шокуючий дисонанс: в абсолютно наманікюреними смарагдовою ситому країні серед овечої буколіки раз у раз зустрічаються покинуті руйнуються хутора, ферми, необроблені заплатки полів, зяючі як дірки від вибитих передніх зубів на доглянутому обличчі іграшкового держави.

Їх не відновлюють, не ремонтують, чи не облагороджують вже майже 150 років. І пропади вони пропадом! Як пропала половина населення Ірландії за якихось пару десятків років.

А тепер послухайте: у деякому царстві, у деякій державі правили бал горді бритти (Прав, Британія!). Корінним жителям було заборонено з'являтися в підконтрольних бриттам містах, розмовляти своєю рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися свої традиції. І все це під страхом смертної кари. Повелівалося їм лише працювати на орендованих у бриттів землях свого смарагдового вітчизни, а землі ті належали бриттам, ніколи не жили в Смарагдовому державі - жили вони у себе в Альбіоні. І жили з того, що смарагдові орендарі платили їм за землю, на якій вони народилися і яку століттями і обробляли.

Довго чи коротко, але трапилася біда в 1845 році - захворіла по всій Ірландії картопля фітофторозом. А була ця картопля основною їжею та ірландської худібка, і самих ірландців. І не народилася картопля п'ять років поспіль. Голод лютий напав на той острів, з'їли люди всю траву смарагдового кольору, і мор був від того великий. З 8 мільйонів населення за п'ять років півтора мільйона людей померло від виснаження, а півтора мільйона бігло з країни. В основному бігли люди в США на вутлих Галеон-гробовозах. Живими допливала до берегів США тільки десята частина.

(Сьогодні 40 мільйонів американців вважають себе мають ірландське коріння. З 44-х президентів США 22 людини мають ірландське походження, як і нинішній лідер країни Барак Обама).

Галеони не могли взяти на борт усіх голодуючих, кожна сім'я виставляла когось одного-двох, і неможливо уявити собі розставання навік більш трагічного - чи то залишилися першими загинуть від голоду, чи то які рятує кануть в безодню Атлантики вперед них: гірка це була картопляна еміграція ...

А тут, звідки не візьмись, на напіввимерлих острові з обгризеної травою з'явилися добренькі бритти. З безкоштовним супом. Молодшому братові допомагати і від голоду рятувати. Мовляв, хоча ви нам цілих п'ять голодних років земельну оренду не платили і нашу траву всю попід'їдали, але ми відкриваємо для вас супові кухні і будемо безкоштовним супом годувати. Але на одній умові: ви від віри своєї католицької відречіться і в нашу протестантську зверніться, свою мову рідну забудьте і на нашому великому і могутньому надалі мови тримаєте. Та ось ще військо наше британське де б розмістити на вашому острові, щоб вас від вас же й охороняти - ми шматочок земельки вашої відрубати під нашу руку братську. А супу у нас повно, підходь з ложками - відходь з плошками.

Кажуть, що російський матерок найміцніший. Але це говорять ті, хто ірландської мови не відає. А немає міцніше лайки в Старому Світі, ніж «Ти брав суп!». Тому як були й такі, що йшли на поклін, брали суп, викрещівалісь в протестантство, зрікалися рідної мови, обрітанівалісь і землі свої покірно віддавали старшому братові - на, правуй, Британія!

Ти брав суп! І де ж твій брат Авель тепер? За який міської стінкою багатостраждального Белфаста він тобою за суп був смерті відданий? І скільки коштував твій суп, щоб на одному острові, заселеному одним народом, що говорить однією мовою, мають одних спільних предків утворилося дві держави, два державних прапори і навіть два види грошей? І чи не тому англійські стерлінги переводяться як ті срібняки, яких було рахунком тридцять?

Ти брав суп, і країна розкололася, колись єдина і неподільна. Розкололася на незалежну республіку і ту колонію, що їсть суп старшого брата-колоніста. Приємного їм апетиту і великий привіт від Іуди Іскаріота.

Але тому-то і не відновлює незалежна Ірландія руйнуються від дії часу хутора, ферми, будови, що не засіває здичавілі землі, що не пасе там своїх овець - бисть їм пусту довіку! Кращого пам'ятника жертвам голодомору сам святий Патрік б не придумав. І кращого нагадування про тих, хто не став їсти суп.