Куди подіти "Ушинський з Песталоцці"?
Цю тему мені підказав випадок, очевидцем якого виявився мій давній знайомий, шанована людина, словами якого можна вірити. Цього року він був членом випускний комісії нашого місцевого педагогічного (правда, зараз він називається трохи інакше, але основні, профільні кафедри так і залишилися педагогічними) інституту. Під час випускного іспиту одна з випускниць, незадоволена поставленої їй низькою оцінкою, так і сказала своїм екзаменаторам: «Е ... ла я весь ваш педінститут разом з вами!». Так, ось так, прямо по очах, відкритим текстом. Гнітюче заяву, але справа навіть не в тому, що вона зовсім виразно висловила своє ставлення до alma mater (щирість, нехай і в такий, вкрай протестної формі - це все-таки не найгірша риса характеру майбутнього вчителя, прикладу для наступного, підростаючого покоління таких ж, не приведи Господи, вчителів). Набагато, на мій погляд, сумніше те, що відучившись цілих п'ять років, ця дівиця так і не отримала навіть елементарних знань про анатомії і фізіології людини: здійснити передбачуваний статевий акт в тій формі, яку вона заявила, вона навіть при всьому її бажанні не зможе просто в силу своїх анатомічних особливостей. Її це саме, можливо, і будуть (а, може, й уже - і, як кажуть, на здоров'я!), А от вона сама - на жаль, це матінкою-природою не передбачено, і тому - неможливо в силу вищевказаних анатомо-фізіологічних причин.
Можна було б і не загострювати на таких педагогічних «статевих терористках» уваги, якби подібні погляди на сьогоднішню систему педагогічної освіти з боку майбутніх «песталоцці і Ушинського» були одиничними явищами. Але, на жаль, одиничністю тут вже давно не пахне. Фактично наші педагогічні інститути в масовому порядку випускають зараз кого завгодно, від комунальників до офіцерів армії і правоохоронних органів, але тільки не повноцінних (маю на увазі прагнення і здатності до цього виду діяльності) педагогів. Частково це можна пояснити економічними причинами: затребуваність у шкільних вчителів вже не перший рік в «мінусі», а ті місця, де вони все ще потрібні, це такі діри, такі ведмежі кути, від яких випускники «педів» шарахаються як чорти від ладану ( і правильно роблять. Часи фільму «Перша вчителька» з блискучою актрисою, а по життю - зразковою стервом Вірою Марецькою вже давно пройшли). Один час у високих урядових сферах піднімалося питання про значне скорочення педагогічних вузів. Ну, не потрібно країні стільки вчителів, причому дуже сумнівної якості! (А сумнівне воно тому, що «випічка» майбутніх педагогів поставлена на потік, а адже педагог - це ш т у ч н и й товар. Втім, «фабрична» тенденція зараз практикується практично у всіх російських гуманітарних вузах.) В результаті вирішили питання «гуманно»: перейменували «педи» в якісь абсолютно знеособлені, а тому абсолютно незрозуміло якого профілю «соціально-гуманітаріїв університети» (що це таке? З чим їх їдять? Кого вони вчать? Кого випускають? «Соціалістів-гуманітаріїв»? Від них недалеко і до соціалістів-революціонерів. Ось вже тоді готуйся, матушка Росія, до «потрясінь»!). Ні, начебто вчинили дуже благородно: вирішили просто перейменувати. Прийом, звичайно, дуже лукавий, але зате неодноразово перевірений-обкатаний, а для звітності і взагалі безпрограшний: «за вказаний вами термін і згідно вашим безцінним вказівкам ліквідували стільки-то педагогічних інститутів». А яким чином (розстріляли, чи що?), І куди не поділися (не розтанув же повітрі!) - Це питання, як казав незабутній товариш Гліб Єгорович, двадцять четвертий. Знову ж надійшли найвищою мірою гуманно: в тих колишніх «педах-непедах» трудиться маса народу - куди їх у разі закриття інститутів дівати? Вони ж у двірники чи слюсарі-пекарі не підуть (та й які з них двірники, які слюсарі-хлібопіки!). Знову ж на своїх місцях більшість з них працює не перший рік, всілися-пригрілися грунтовно, зарплата капає, все знайоме, все звично, і люди дуже шановні, не яка-небудь пьянь або бродяги, від яких можна просто відмахнутися - як же їх, таких шанованих, взяти і позбавити всього цього, кровно випестанного, багаторічними стараннями заробленого? От і вийшло як у старому анекдоті про публічний будинок, який раптом перестав давати дохід, і його власник став вигадувати найрізноманітніші способи, як би повернути закладу минулі престиж і популярність. Він і ремонт зробив, і простирадла свіжі придбав, і знижки постійним відвідувачам надав - а все одне: не йде народ до закладу. Тоді він у відчаї звернувся до прибиральниці, яка працювала тут вже не один десяток років: чого, баб Мань, робити-то? А вона йому відповідає: треба не фасад фарбувати, чи не простирадла купувати, а чи бл ... їй міняти, або закриватися, тому що навколо подібних до нашого борделів - як бруду. Так і тут: треба або закриватися, або стару «гвардію», яка і сама розуміє всю марність своєї праці, прибирати і ставити нових, ще не закостенілих у своїх нікому зараз не потрібних принципах, розважливих, прагматичних і цинічних. Тоді справа, може бути, і зрушиться з мертвої точки, і, можливо, майбутні випускниці НЕ будуть стільки відкрито демонструвати свою дрімучість в питаннях анатомії і фізіології. Хоча так і залишається відкритим питання: чи підуть такі перестановки на користь нашої вітчизняної педагогіці? Відповідаю: навряд чи, але хоч лицемірства в ній поменшає.
Посткриптум. Я, пам'ятаю, запитав того мого знайомого: а як відреагували на таку відвертість випускниці члени приймальної комісії? І почув цілком очікувану відповідь: а ніяк. Зробили вигляд, що не почули. Може, і насправді всі вони страждають приглухуватістю, а може, теж слабо розбираються в питаннях анатомії і фізіології.
