Суд.

Нещодавно силами майбутніх юристів СПБГУФ та за участю колишнього ГорМос судді Пашина відбувся захід з відтворення процесу над підозрюваними у справі 2004 року: вбивство таджицької дівчинки. Виступаючи в цій інсценуванні в ролі судмедексперта Аршікова, зміг більше поспілкуватися з самим Пашин і з іншими юристами щодо суду присяжних. Хід думок моїх був направлений критично безпосередньо на так зване «напутнє слово» судді до присяжних, як, в іншому, і до суду як такого. Нагадаю, що Пашин на початку 90-х був головним ініціатором введення в Росії суду присяжних.

Напутнє слово судді містить в собі одне дуже вагоме, можна сказати - все міняє зауваження. «У випадку, якщо у вас є сумніви в тому, що підозрюваний - винен, ви повинні використовувати такі в користь обвинуваченого і винести йому виправдувальний вирок». Тобто, у відсутності впевненості у винності підозрюваний повинен бути виправданий. Тут є дуже важливий момент. Скажіть, а самі ви за все своє життя хоч в чомусь були впевнені?

Ми живемо в такий час, коли інформація лежить на поверхні, будь-яка інформація в численних її варіантах. Незважаючи на це ми не знаємо, що насправді відбувається тут і зараз, тим більше - не досвідчені в минулому і майбутньому. Як все було? Як все буде? Яке це - зараз? Зараз ви читаєте ці рядки, не знаючи точно, що відбувається за гранню вашого сприйняття - наприклад, що зараз за вашою спиною? І чи є це щось тим, чим ви це вважаєте?

Але люди невпинно судять. Вони дивляться новини, читають зведення, займають місця присяжних засідателів. Ось, черговий конфлікт, злочин, і права та сторона, яка зможе аргументувати факти на свою користь. Тобто, правда в сучасному розумінні для більшості людей це те, що досить аргументовано. У процесі життя на роботі мені довелося стикатися з великою кількістю брехні, і знаю, як можна вихляти правдою в той і цей бік згідно власну вигоду. І тут я попрошу вас погодиться, що ви нічого не знаєте, як і я нічого не знаю.

Є, правда, проникливі люди, здатні читати брехню по особам, по голосу. Але тоді нам необхідно уточнити, що саме схильний такому вивченню людина вважає за правду. Наприклад, ви вважаєте що космос чёрен, а місяць у Землі одна. І ви впевнені що це правда, і детектор брехні зафіксує, що ви говорите правду. Хоча космос бежевий, а лун вже 5. І це правда, точніше те, що тепер вважають за правду, згідно з науковими висновками компетентних осіб. З іншого боку окремо взятий звичайна людина не може в точності стверджувати, що місяць взагалі існує, та й компетентний покладається на телескоп, а все в купі - на здатність сприймати й аналізувати інформацію.

Наша обмежена здатність сприйняття питання більш-менш зрозумілий. Зір, слух, дотик, нюх, смак. І начебто так все просто, але знову вчені уми знайшли, чим відпрацювати витрачені на них гроші, і говорять про шостому почутті - називаючи його інтуїцією. Але наскільки ж складний питання аналізу. Тобто нам з вами необхідно взяти за константу існування головного мозку, який є таке собі щось, здатне сприймати, зберігати і по різному обробляти інформацію. І ми віримо собі, своїй здатності в хаосі власного розуміння світу вибудовувати загальну картину, згідно якої робимо висновки про побачене і почуте. Тут варто нагадати, що кожна людина, що знаходиться в будь інфосфері, розвиває свої погляди на життя на підставі і відносно цієї інфосфері. Тобто те, що ви називаєте власною думкою, є результатом множинних впливів з боку людей, ЗМІ, культури на ваше реальне початкове думку. Не було у вас такого, що зробивши щось, через деякий час ви плескали б себе по лобі, картаючи себе за невірний вибір, невірне рішення?

І коли мова йде про неправильному виборі марки молока в магазині - це, начебто, нічого. А коли мова йде про суд над людиною, яку ви повинні відпустити, дозволивши вбивати і далі, або посадити невинного, знищивши життя людини, який випадково опинився на місці злочину - це інше. Але навіть і це ви можете сприйняти побіжно, ну що нам ця нікчемна чуже життя? Тоді подумайте, як часто ви ходите по вулиці серед людей, від яких не знаєш, чого чекати, як часто ви самі можете опинитися в ситуації, де слідчому буде легше звалити все на вас, ніж шукати реального злочинця. І тоді вже ви будете сидіти на місці підозрюваного, дивитися на присяжних, і ваша невинність буде залежати лише від достатньої аргументації, а не від ваших реальних дій у минулому.

У чому ж суть, який же висновок? Не суди? Але ми не можемо, так як живемо в певних умовах певної системи. Виходу з цієї заплутаної ситуації немає, крім самого що ні на є слабкого, але через брак інших - сильного кроку. Можна лише постаратися не заподіювати шкоду, і тоді, можливо, і вам шкоди заподіють менше.

Будьте обережні у виборі і у відношенні. Все, що здається вам таким тільки лише таким здається.