Звичайний ялівець: які хвороби він допоможе вилікувати?

Ялівець широко відомий. Цей вічнозелений чагарник з коротенькими листами-голками можна зустріти в хвойних і змішаних лісах, на галявинах і вирубках, в ярах і по берегах водойм. Здавна ялівець широко використовувався у багатьох народів для магічних дій і ритуалів, в народній медицині і в якості ароматної приправи до їжі, для виготовлення посуду та різних виробів з його деревини.

Це одне з небагатьох рослин, яке може використовуватися безвідходно, у справу йде все - і деревина, і кора, і хвоя, і шишкоягоди, і насіння. На ялівець вже в давнину звернули увагу народні цілителі. У Середземномор'ї шишкоягоди ялівцю вважали дієвим засобом від зміїної отрути. На арабському Сході вони входили до складу бальзамів для лікування гнійних ран. Індіанці Північної Америки для хворих на туберкульоз ставили вігвами в заростях ялівцю, запах якого, на їхню думку, повністю виліковував цю важку хворобу. У Європі ж хворих на туберкульоз лікували обкурюванням ялівцевим димом. У країнах Північної Європи багато хвороб лікували ялівцевому настоянкою - яскравий приклад розумного поєднання корисного з приємним.

Широко використовували ялівець в народній медицині і на території Русі. Популярність цієї рослини призвела до того, що у нього з'явилося безліч назв, вживаних в різних регіонах. Не дивуйтеся, якщо десь у селі, говорячи про ялівці, його назвуть Вересом, мозжухой, Яловці, бружжевельніком або тетеруків кущем. Свої назви у нього є в Середній Азії і на Далекому Сході.

Ялівець - це ціла лісова аптека. У рослині маса корисних речовин: ефірна олія, вітаміни, органічні кислоти, цукру, фітонциди, флавоноїди, дубильні, пектинові і гумозні речовини, смола, віск і т.д. Завдяки своїм дивовижним властивостям, ялівець широко використовується для профілактики і лікування захворювань серця і кровоносної системи, шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки, сечового і жовчного міхурів, органів дихання, як протизапальну, протимікробну, болезаспокійливу, протинабрякову, потогінний і сечогінний засіб, а також для поліпшення апетиту і зміцнення імунної системи.

У медичній практиці найчастіше використовуються шишкоягоди і насіння ялівцю, але також застосовується кора і хвоя. На ялівці можна одночасно побачити зелені і чорно-сизі (стиглі) шишкоягоди. Це пов'язано з тим, що процес дозрівання шишкоягод (і насіння в них) розтягнутий два роки. У медичній практиці використовуються і ті, й інші шишкоягоди, благо, корисні властивості у них практично не відрізняються.

Правда, збирати з колючих кущів зрілі шишкоягоди значно простіше, їх можна струшувати на підстилку, постукуючи палицею по гілках і стовбуру ялівцю. Для збору зелених шишкоягод, що ростуть серед колючим хвої, доводиться застосовувати шкіряні рукавички, звичайні матерчаті від голок не рятують. Зелені шишкоягоди помітно гірчать, в стиглих ж гірчать тільки насіння, а м'якоть має приємний терпкувато-солодкий смак.

Найбільшим цілющим ефектом володіють свіжі шишкоягоди, які можна збирати круглий рік. Подрібнені шишкоягоди, 1-1,5 столові ложки, застосовують внутрішньо до їди, запиваючи невеликою кількістю води. Свіжі шишкоягоди приймають для лікування серцево-судинних захворювань, в якості ефективного відхаркувальний і сечогінний засіб, для промивання нирок і сечового міхура, нормалізації травлення, очищення організму від шлаків і токсинів. Пов'язки з подрібненими шишкоягодами сприяють швидкому загоєнню ран, лікуванню захворювань шкіри, в тому числі грибкових.

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки, особливо при виразковій хворобі, бажано застосовувати всередину не свіжі шишкоягоди, а відвари або настої шишкоягод і хвої ялівцю. Для їх приготування 1,5 столові ложки подрібнених свіжих шишкоягод (2 ложки сушених) заливають 200 грамами окропу і настоюють 2-3 години або доводять до кипіння на повільному вогні (водяній бані) і витримують 10-15 хвилин, після чого дають повільно охолонути. Приймають по 50-100 грамів за 25-30 хвилин до їжі.

У ряді випадків, коли потрібно максимально зберегти ефірні масла, готують холодні настої. Для цього ретельно подрібнені (краще це робити в ступці) шишкоягоди і хвою заливають водою кімнатної температури і настоюють щільно закритій посудині в темному місці 3-5 доби, але можна і більше. Застосовують так само, як і звичайні настої.

Для лікувальних цілей широко застосовується настоянка ялівцю на горілці або спирті (не плутати з джином, який не має виражених цілющими властивостями). Для її приготування подрібнену рослинну сировину заливається горілкою в співвідношенні 1 до 1,5 або спиртом (1 до 3). Настоюється в щільно закритій посудині в темному місці мінімум 5 діб. Приймають до їжі по 15-25 крапель на 100 гр. води.

Широкого поширення набули ялівцеві мазі і масло, які зазвичай купують, але їх можна приготувати і в домашніх умовах. Самостійно (без використання спеціального обладнання) з ялівцю можна отримувати вторинне масло, наполягаючи подрібнені сухі шишкоягоди, насіння, кору і хвою в рослинній олії (кедровому, оливковій, персиковому, конопляній або ін.) у співвідношенні 1: 3 протягом не менше 10 днів. Природно, що первинне масло, отримане шляхом холодного віджимання, значно ефективніше.

Ялівцеве масло прекрасно підходить для проведення інгаляцій при простудних захворюваннях, запальних процесах в бронхах і легенях. Його традиційно застосовують для лікування різних шкірних захворювань, травм, наривів, ран, обморожень. Ялівцеве олію використовують для масажу, вважається, що воно сприяє зменшенню целюліту і розгладженню зморшок. Його втирають в шкіру голови для усунення лупи.

Серйозних протипоказань лікувальному використанню препаратів з ялівцем практично немає. Їх не рекомендують застосовувати при вагітності та в період годування груддю, при нефриті, а також при алергічних реакціях на них, що буває вкрай рідко.

Широко застосовується ялівець і в кулінарії. Порошок з сушених шишкоягод використовується як приправа при консервуванні, приготуванні м'ясних і рибних страв, соусів і салатів. Стиглі шишкоягоди додають у компоти, киселі, квас, чай. Шишкоягоди і сік використовуються для приготування ароматних алкогольних напоїв - джина, бальзамів, лікерів, наливок, настоянок.

З деревини ялівцю, довго зберігає специфічний запах, роблять посуд, хатнє начиння, різні вироби, прикраси. Залишаються при цьому стружки зазвичай не викидають, а, додатково подрібнивши, використовують для виготовлення невеликих ароматних подушок, що дозволяють привнести в квартиру терпкі запахи лісу.

Ялівець завжди готовий подарувати людям здоров'я, відмінне самопочуття і прекрасний настрій.