Річард Докінз. Для чого популяризатор науки став пропагандистом атеїзму?
Маловідомий професор Оксфордського університету Річард Докінз одного разу зрозумів: на науковій ниві йому не досягти великих висот, а популяризація науки не зробить його по-справжньому багатим і знаменитим. Але як отримати і славу, і багатство, якщо ти не є Ейнштейном, помноженим на Біла Гейтса? Докінз вирішив поставити на провокацію: тепер він фанатик-атеїст і злісний троль віруючих.
От раніше люди займалися наукою! Вивчали, відкривали, дискутували. Працювали! Отримували задоволення, а іноді й Нобелівську премію. Так, раніше був порядок ... А що тепер? Деяким вченим аби написати парочку епатажних книг, потанцювати, покричати на публіку - і можна сміливо спустошувати кишені довірливих простаків. Бестселери-то розходяться величезними тиражами і доходи приносять відповідні.
Конкретний приклад - Річард Докінз. Професор цілком респектабельного вигляду. Йому б мікроскоп в руки да в лабораторію - саме місце для біолога. Ан немає: весь вільний час він проводить в роз'їздах по світу, пропагуючи атеїзм і попутно дискредитуючи релігію. Докінз бере участь в сотнях телепередач і радіопрограм, він готовий співати і пританцьовувати на одній нозі, аби ефектніше вийшло вилаяти поганий клерикалізм. А публіка, втупившись у екранчик, слухає його промови із завмиранням серця.
Журналісти дали Докінз забавне прізвисько - «ротвейлер Дарвіна», і професори така клікуха навіть радує. Але навряд чи основоположник еволюційного вчення схвалив би витівки свого послідовника.
Дарвін і атеїстом не був, а швидше агностиком або навіть деистом. Наприкінці свого життя він не раз писав, що в цілому не заперечує існування Бога, який спочатку створив певну кількість форм, але розвиватися вони продовжили еволюційним шляхом, що в підсумку призвело до виникнення величезного числа дивовижних організмів. За уявленнями Дарвіна, Творець не втручається в життя людей, але закони Всесвіту і сам еволюційний процес, можливо, запустив Бог. Звичайно, Дарвін не був релігійною людиною - це легенди й чутки, але великий учений, на відміну від Докінза, ніколи не боровся ні з релігією, ні з церквою.
А взагалі, які у Докінза наукові заслуги? У 1976 році він написав книгу «Егоїстичний ген», в якій продемонстрував вирішальний вплив генів на еволюцію. У цій же книзі він ввів звичне, для користувачів Інтернету, поняття «мем», що дало початок новому напрямку - «меметики», хоча воно і не отримало поки широкого визнання.
Потім вийшло продовження - «Розширений фенотип», орієнтоване скоріше на філософів, ніж на професійних біологів. Ідея книги полягає в тому, що фенотипічні ефекти генів поширюються на середовище існування особини, не обмежуючись одним лише її тілом. Простіше кажучи, підводні човни, що заполонили моря і океани, - це така ж частина людського тіла, як його вуха і ніс. Філософи, звичайно, плескали в долоні від радості, бо вони вже давно думають над питанням: де закінчується один організм і починається інший?
З тих пір Докінз написав ще кілька науково-популярних книг. І все б добре, але його явно не влаштовувала роль скромного еволюціоніста. Потрібно було зробити щось таке ... І він зробив: у 2006 році виходить книга «Бог як ілюзія», яка викликала в суспільстві страшну істерику і стала хітом серед атеїстів. З назви вже зрозуміло: автор каже, що ніякого Творця не існує, і наводить «логічні» аргументи на користь своєї думки.
У розмові з віруючими, розмірковуючи на теми моральності, моралі, складному устрій світу і надприродні явища, Докінз відповідають, що він, може, і хороший біолог, зате в філософії цілковитий неук. Дуже цікаво, у своїй знаменитій книзі він цього не приховує: «Я не філософ, я вчений». Тоді вже, питається, навіщо вченому лізти в ту область, яка не розглядається наукою? Ясно, як світлий день: заради наживи і піару.
З антирелігійної книгою Докінза пов'язаний вельми трагічний інцидент. Джесс Килгор, 22-річний хлопчина, ріс доброю і чуйною людиною. Він був переконаним християнином, відстоював сімейні цінності, виступав проти насильства і, до речі, ходив на курси біології. Один з тамтешніх викладачів був вороже налаштований до його віри і наполіг на тому, щоб Килгор прочитав «Ілюзію Бога». Ця книга справила жахливе враження на молодого хлопця, і його світогляд звалилося, немов картковий будиночок. Трапилася біда: він застрелився в найближчому лісі.
А ось у самого короля атеїстів інстинкт самозбереження досить потужний. Якось раз він давав інтерв'ю арабському телеканалу «Аль-Джазіра» з приводу своїх поглядів на релігію. Ох і барвисто ж він обхаівал християнство разом з іудаїзмом! Але коли прозвучало запитання про його ставлення до Ісламу, Докінз несподівано для всіх заявив: мовляв, Коран я неуважно читав, тому про мусульманському Бозі мало чого знаю. Після цього інтерв'ю шанувальники похмурого генія висловили йому своє «фе», упрекнув за боягузтво.
Але незважаючи на всі ляпи, рейтинг довіри у Докінза занадто високий. У мене є підозри, що наші атеїстично залежні сучасники взагалі будуть «ковтати» будь-яку нісенітницю, аби вона виходила з книг або полум'яних промов їх епатажного гуру. І скоро у відповідь на запитання «Навіщо ви побили віруючого сусіда?» Звучатиме: «Е-е-е, вчора ж по телевізору так радив Докінз».
Тому геть атеїстичну пропаганду, хай живе власний мозок!
