Епоха глобалізації - кошмар ксенофоба?

Часи не вибирають. Хочете ви цього чи ні, але живемо ми з вами, панове, в епоху, коли світ наш став тісним, як комунальна кухня. Вимушені співіснувати на одній кульці народи то б'ються в кров, то братаються і всім співтовариством гасять пожежу, лагодять прорвалося каналізацію або гуляють свята.

Діватися їм поки нікуди, а тому, хочеш не хочеш, а доводиться якось притиратися один до одного і методом проб і помилок облаштовувати «місце загального користування».

Мріється, звичайно, організувати все по справедливості, чистоту та красу навести на загальне задоволення, але це вже як вийде. Поки ж ясно одне - глобалізація є закономірне явище суспільного розвитку, і нікуди від неї не дітися. Зіткнувшись з глобальними проблемами у своєму будинку, людство намагається знайти шляхи їх подолання, а країни і народи просто змушені шукати спільну мову - ту світоглядну позицію, яка дозволяла б їм ефективно взаємодіяти.

І тут нам не доведеться винаходити колесо: на щастя, в загашнічке людської цивілізації чого тільки не припасено! Ще філософами античності була розроблена система філософських поглядів, в основі якої лежала ідея розширення поняття вітчизни на весь світ і заперечення національної окремішності. Передбачаю, як зробили стійку патріоти: воно куди голоблі повернули, як є до космополітизму будуть схиляти! Автор хоч і не з боязкого десятка, але перспектива бути негайно закидали тухлими яйцями мене не надихає, а тому юркну-ка я за могутні спини великих.

Так от, космополіт, смію нагадати, це аж ніяк не те, що прописано в словниках та енциклопедіях радянського періоду, не "зрадник Батьківщини» і не людина, без роду і племені, що втратив своє обличчя, як думалось товаришеві А.А. Жданову, штовхає полум'яну промову в ЦК КПРС. Вперше це поняття вжив ще Діоген, а згодом космополітичних поглядів у своєму світогляді дотримувалися Сократ, Цицерон, Сенека, Данте, Петрарка, Гете, Шиллер, А. Ейнштейн, Л. Толстой, М. Ганді і багато інших прихильники ідеалів гуманізму. Основна ідея космополітизму - «єдність роду людського», прийняття за основу загальнолюдських цінностей та інтересів.

Шарахатися від космополітизму як від чуми немає абсолютно ніякого резону, бо вчені-філософи кажуть, що поняття цілого не виключає цінності його частин. Любов до батьківщини чи не суперечить прихильності до дрібніших соціальним формаціям, наприклад, до сім'ї. Відповідно відданість загальнолюдським інтересам не виключає патріотизму. Питання лише в тому, що вважати вищим мірилом. І тут при здорового роздуму пріоритет все ж слід віддати благу всієї людської цивілізації.

Однак плекати надію на те, що в скільки-небудь осяжному майбутньому всі люди стануть космополітами, було б верхом наївності. На світовій комунальній кухні стикаються народи, не тільки мають різні культурні традиції, вірування і цінності, а й стоять на різних щаблях суспільного розвитку (мається на увазі рівень розвитку громадянського суспільства, урбанізації, техносфери і т.д.).

Розвинені країни від глобалізації більше виграють, а от для слаборозвинених країн і бідних верств суспільства вона таїть у собі більше загроз. І на жаль, далеко не всі розуміють, що того чи іншого народу має сенс боротися не з глобалізацією як такої, а з власної економічної та соціально-політичної відсталістю.

Необхідно також враховувати той факт, що людині властивий природний егоїзм - Своя сорочка, як відомо, ближче до тіла. А значить відстоювання своїх національних інтересів, прагнення до незалежності і самовизначення ніхто не відміняв. Крім того, для розвитку будь-якого народу вкрай важливо зберігати свою культуру, свою мову, традиції та самобутність, а це все ж передбачає певну автономію.

Ось і виходить, що в силу свого різноманіття людство просто приречене балансувати між космополітизмом і націоналізмом. Завдання знайти потрібне співвідношення, як ви розумієте, не з простих. Однак без поступової трансформації суспільної свідомості в бік космополітизму побудувати щось путнє в спільному домі у нас просто не вийде.

Найгірше в нинішніх умовах довелося ксенофобів. Ломка менталітету - процес болючий, крім того, в цьому великотрудній справі ніяк не обійтися без особистого бажання і волі до перегляду своїх переконань відповідно до мінливих умов життя. Люди ж, які свідомо чи несвідомо сприймають все чуже і несхоже як вороже і небезпечне, насторожено ставляться до всього нового, зазвичай не тільки не мають бажання що-небудь міняти в своїх поглядах, але частенько просто застряють десь у часі: роками пережовують одні і ті ж думки, знову і знову колупають старі рани.

Може, прийшла пора струсити пил зі своїх душ і поглянути на життя не з-під серйозно насуплених брів, а з щирим цікавістю? Якщо залишити згубне бажання переробити цей недосконалий світ відповідно до власних уявлень про те, «як належне», і постаратися прийняти його таким як є, то в ньому відкриється багатюща гама нових фарб, а кількість реальних і уявних ворогів істотно скоротити.

Поки ж, в той час як найбільш тямущі мешканці всесвітньої комуналки живо переймають один у одного всякі корисності матеріальної і духовної культури, ксенофоб, одержимий страхом втрати національної ідентичності, видерся на скриню зі своїми національними багатствами і розмахує звідти прапором ура-патріотизму. Справа, звичайно, суто особисте, але життя показує, що той, хто не вписується в економічні, політичні та культурні процеси всесвітньої історії, свідомо прирікає себе на ізоляціонізм і відсталість.