Звідки родом краватку?
Для тих, хто говорить російською, українська мова досить смішний. Йдеш собі по вулиці в Києві, читаєш вивіски: «Магазин», «хлiб», «Молоко», «М'ясо». Все начебто зрозуміло. І раптом - на тобі: «Перукарня». Виявляється, перукарня. Навіщо придумувати нове слово, якщо мови так схожі? Чим гарне російське слово гірше? Тільки тим, що російське?
Ну, почнемо з того, що «перукарня» слово зовсім не російське, а обрусевшее німецьке. «Per # 252-ckenmacher» в перекладі з німецької - майстер, який робить перуки. У слові «перукарня» той же німецьке слово «per # 252-ck» («перуку») оброблено цілком по-слов'янськи, так само як і в слові «пекарня». Так що це ще питання, який з мов ближче до праслов'янської основі.
Українська мова засвоїв неабияку кількість європейських слів за посередництвом польського. «Лiхтар», «крейда», «дах» і «гума» навіть не приховують свого німецького походження. А от якщо ви зайдете в магазин «Одяг для чоловiкiв» (так от по-українськи: «чоловік» - це «чоловiк», а «людина» - це «людина») і побажаєте купити собі краватку, тут-то ви вже точно не сповнить сміху. «Краватка» по-українськи «краватка»! Ні, воістину чудний мову!
Втім, якщо ви знайомі з французьким, приводів для сміху у вас буде поменше. Краватка по-французьки «cravate». Хочете знати чому?
Тому що є така країна Хорватія, в якій живуть хорвати. Від сусідів-сербів, як мені здається, вони відрізняються за великим рахунком тільки релігією. Серби - православні, а хорвати - католики. Так вже вийшло, що давним-давно тут пролягла межа між зонами впливу римської та константинопольської церков. Пролягла і поділила один етнос на два народи. А якщо врахувати, що ще одна частина цього етносу, боснійці, прийняли іслам і теж вважають себе окремим народом, залишається тільки здивуватися чи то божому промислу, чи то диявольським жартами. Тому що протягом всієї історії цих країн народи-брати терзали один одного так, що мало не здасться. На тлі взаємної неприязні балканських країн, що з'явилися на місці колишньої Югославії, розбірки між Росією і Україною здаються нісенітницею на пісному маслі.
Втім, давайте розбиратися з «краватка». А тому стрибнемо на чотири століття тому і опинимося у Франції. У війську Людовика XIII служать найманці з Хорватії. Хорватська полк воює на боці короля і кардинала Рішельє проти герцога де Гіза і королівської матері, Марії Медічі. Хорвати - хоробрі бійці, король ними задоволений. А парижани найбільше здивовані обмундируванням хорватів. Воно незвично і барвисто. Особливо вражають всіх шарфи, які хорвати пов'язують на шию. У солдатів хустку був з тонкого льняного полотна, а у офіцерів шовковий. Природно, що ці шарфи назвали «хорватськими» («croate»). Однак незабаром слово «croate» перетворилося на «cravat».
Але тільки через двадцять років у Франції виникла мода на «хорватські» шийні хустки для чоловіків. Законодавцем цієї моди став Людовик XIV. Він навіть завів нову придворну посаду, «краваті», який повинен був при щоденному ранковим одяганні викладати перед королем кілька хорватських краваток на вибір його величності.
Новий французький чоловічий аксесуар став популярний по всій Європі. Британському королю Карлу II ця мода теж сподобалися. Будучи людиною витонченим, він замовив собі у Венеції кілька дорогих мереживних нашийних хусток. Французьке слово «cravat» увійшло в багато мов, навіть у турецький. У Польщі та на Україні це слово перетворилося на «краватку». А ось Німеччину воно не завоювало. Тут винайшли своє слово «halstuch», що означає «шийну хустку». Росіяни, перейнявши звичай носити цю прикрасу, перейняли, злегка змінивши, і його назва: «галстук».
Так що маленька Хорватія може по праву пишатися своїм внеском у світову моду. Що вона й робить, щорічно 18 жовтня відзначаючи день народження хорватського краватки.
