Місяць. Що спантеличує вчених-селенологи?

Місяць - найбільш вивчена планета в нашій Сонячній системі. Здавалося б, у такій ситуації у Місяця з кожним роком повинно бути менше таємниць. А їх стає все більше! Вчені досі так і не прийшли до єдиної думки на той рахунок, як з'явилася Селена?

Існує кілька версій, і жодна не є остаточно доведеною. Найбільш екзотична - та, згідно з якою Місяць - Блукати в просторах Всесвіту планета (втрачена своєю зіркою), захоплена нашою Сонячною системою і далі «пристикувався» до Землі.

Але мало хто знає, що існує і така, сама, мабуть, фантастична версія походження Місяця. Радянські вчені М. Васін і А. Щербаков у другій половині минулого століття припустили, що Місяць всередині ... порожня. Відштовхнувшись від цього, далі висловили думку про її штучне походження, представивши Місяць у вигляді міжзоряного корабля із захистом від метеоритів і комет у вигляді насипного ґрунту - реголіту. Повна маячня? Не будемо поки так говорити. Будь-яка версія потребує спочатку в перевірці. Спробуємо зрозуміти, що за старанність спостерігаються астрономами і астрофізиками у Місяця і як ці дивацтва вписуються в «божевільну» версію.

На початку шістдесятих років двадцятого століття авторитетний американський астроном і астрофізик Карл Едвард Саган припустив, що під поверхнею Місяця можуть бути великі печери, об'ємом до 100 кубічних кілометрів! До речі, Саган брав активну участь у створенні двох послань землян до позаземним цивілізаціям. Останнє таке послання - на золотій пластинці, встановленої на зонді «Вояджер». В даний час цей зонд покинув Сонячну систему і пішов у міжзоряний простір. Але ми трохи відволіклися. Припущення Карла Сагана про пустотности Місяця підтримав тоді ж (в шістдесяті роки) і директор Пулковської обсерваторії (СРСР) Олександр Дейч - вчений теж зі світовим ім'ям, автор більш ніж 120 наукових праць.

Але з сучасними поглядами на будову Місяця написане вище не узгоджується. У будь-якому підручнику з астрономії на схематичному розрізі нашого природного супутника показано ядро. Які тоді можуть бути великі пустоти? А вони існують! Докази?

Влітку 1969 американські астронавти Н. Армстронг і Е. Олдрін встановили на Місяці сейсмограф. Очікувалося, що лунотрясения (які влаштовувалися і навмисно) будуть реєструватися лічені секунди за аналогією з коливаннями надр на нашій планеті. А насправді сейсмограф фіксував лунотрясения тривалістю кілька годин! Радіус хвиль, які розходилися в сторони від удару, - десятки кілометрів! Нічого собі «дзвіночок»! Можливо, це тому, що під поверхнею величезна резонуюча порожнеча?

А що ще спантеличує вчених-селенологи? Візьмемо той же реголіт, доставлений на Землю американськими астронавтами і радянськими автоматичними станціями. У ньому виявлені, зокрема, берилій, нікель, вольфрам. У природі ці рідкісні метали разом невідомі - тільки порізно. У всякому разі, на Землі так. У реголіті ж виявлена ціла «почет» рідкісних металів. Звідки вони?

І тут ще один фантастичний «сюжет». У нашій Сонячній системі спостерігається «недостача» планети. За розрахунками астрономів вона повинна бути між Марсом і Юпітером. Але там лише пояс астероїдів з незначною масою. А де ж сама планета Фаетон?

Можливо, що Місяць - якраз і є Фаетон. І всесвітній потоп стався в ту пору, коли якась високорозвинена цивілізація перевела Фаетон на орбіту Землі. Для чого? Щоб за допомогою автоматів спостерігати за розвитком нашої цивілізації, при цьому ніяк не проявляючи себе. Але для самовідтворення роботів за заздалегідь закладеним у них програмами потрібні матеріали. Вони видобуваються в надрах Місяця, а непотрібні рідкісні метали - просто «відходи» виробництва, що видаляються на поверхню.

Але оскільки Місяць поступово стає порожньою всередині, то вона повинна «йти» з орбіти. Насправді, таке і спостерігається! Щорічно Місяць віддаляється від Землі на чотири сантиметри. Але найцікавіше навіть не це. Вчених-селенологи ставить у глухий кут те, що за своїм статусом Землі не належить мати такий масивний супутник. А він є! І математично поведінка Землі і Місяця можна описати тільки, якщо прийняти їх за подвійну планетну систему із загальною точкою звернення! У всесвіті є подвійні зірки. Але подвійні планетні системи? ..

Тут поки приклад лише один. При цьому Місяць чомусь вперто визнається лише як супутник Землі, але не як друга планета в системі з двох планет.