Що за звір - долгопят?
Долгопяти - маленькі істоти із загону приматів. Раніше їх відносили до полуобезьянам, потім перевели у підряд сухоносих мавп. Біологи розходяться в думці про кількість видів в сімействі долгопятов, але не менше трьох кожним з них називається неодмінно. Водяться вони в Південно-Східній Азії, причому кожен вид локалізований на певних островах.
Наприклад, філіппінський долгопят, або сіріхта, мешкає на Мінданао, Самарі, Лейте, Бохол. Вперше він був описаний католицькими місіонерами на початку XVIII в. і пойменований «крихітної лусонской мавпою». Карл Лінней не погодився з цим назвою, давши власне - «мавпа сіріхта», общеродовой ім'я Tarsius syrichta, тобто «Долгопят сіріхта» було присвоєно пізніше, а місцеві жителі називають його по-різному: «mawmag», «mamag», «mago», «magau», «maomag», «malmag» і «magatilok-iok».
Банканскій долгопят (Tarsius bancanus) зустрічається на Суматрі, Калімантані, Банку, Серасан. Долгопят-привид (Tarsius spectrum або Tarsius tarsier) облюбував Сулавесі, Салаяр, Великий Сангіхе і пеленг.
Ці крихти великоголових і Булькатий. При довжині тіла 12-15 сантиметрів діаметр очі у них становить до16 міліметрів. При цих пропорціях, перенесених на людський зріст, він дорівнював би середньої величини яблуку. А головою долгопят може крутити мало на 360 градусів.
Іншою особливістю зовнішнього вигляду є нерівномірність розподілу хутра. На животі і в пахвах його майже немає, хвіст, який довший тулуба з головою, гол і має тільки волосяну пензлик на кінці. Він виконує дуже важливу роль балансира і керма. Долгопят, який віддає перевагу вертикальне пересування, навіть опирається на нього, коли варто.
Тваринки ведуть деревний і нічний спосіб життя в самотньому або парному існування, в крайньому випадку - групами до чотирьох особин. Вони вправно лазять по деревах, використовуючи подушечки на пальцях в якості присосок. Потомство може з'являтися цілий рік, але найбільша народжуваність припадає на період з листопада по лютий. Примітно: маючи дві - три пари сосків, самка при вигодовуванні використовує тільки грудні.
Долгопятов притаманна дивовижна стрибучість: до 160 сантиметрів у висоту і більше метра - в довжину, а манера стрибати нагадує жаб'ячу. Стрибками вони приголомшують свою здобич: комах, павуків, дрібних ящірок і т.п. З'їдаючи за день їжу, складову до 10 відсотків власної ваги, вони цілком заслуговують звання санітарів лісу, особливо в частині поглинання сарани.
На жаль, поваги за це серед місцевого населення бідолахи не отримали. За одним повір'ями, вони являють собою злих гномів, за іншими - зачарованих істот, по третє - є домашніми тваринами лісових духів. Зустріч з долгопятами вважають небезпечною, головним чином, через очей, які світяться в темряві. Однак і заподіяння шкоди їм сприймається як погана прикмета, передвісник нещасть.
Але поки що нещастя дістаються тільки самим тваринам. У лісі у них ворогів небагато - сови да здичавілі кішки, але ось руйнування місця існування людиною вже призвело до того, що долгопяти стали зникаючим видом. І спроби утримання їх в неволі не особливо вдалі.
А адже історія їхнього роду налічує до 70 мільйонів років, причому не тільки в нинішньому ареалі проживання, а й по всій Землі: і в Європі жили колись долгопяти, і в Америці. Ех, люди, люди ...
