Потерпілий: як захистити свої права? Частина 1

У нашій країні щорічно відбувається понад 12 мільйонів злочинів, з них офіційно реєструється близько 25%. Щорічно мільйони людей в нашій країні, будучи потерпілими від злочинів, стають проти своєї волі і «потерпілими від незнання». Майже кожен потерпілий не знає своїх прав і не вміє ними користуватися, потрапляючи в залежність від сумлінності слідчого або дізнавача, якому іноді буває лінь якісно виконати свою роботу.

Вважається, що права потерпілих не потребують особливого захисту, оскільки їх захищає сама держава всією своєю потужністю. Але давно вже «секрет Полішинеля» про мощі правоохоронної системи нашої держави розкритий. Державному службовцю, за мізерну державну подачку займається Вашим кримінальною справою, зовсім не хочеться їм займатися! Йому хочеться чого завгодно: підвищення зарплати, звільнитися швидше з цієї системи або піти швидше додому, але не захищати Ваші права. Є ще деяка частка справжніх професіоналів, і якщо Ваша справа потрапила до них, то можна особливо і не хвилюватися. Проте і вони, вважаючи, що знають краще Вас про те, що Вам потрібно, можуть не особливо уважно ставиться до Ваших прав.

Багатьом потерпілим знайома фраза:

- Розпишіться тут, тепер тут, напишіть: «Ознайомлений» і розпишіться. До побачення, Вас викличуть.

І лише підходячи до будинку, багато хто починає замислюватися: а за що це я розписався? Можу заспокоїти: за смертний вирок малоймовірно, а от все інше, на що здатна фантазія слідчого, цілком імовірно.

Тому краще заздалегідь дізнатися свої права і навчитися їх правильно використовувати. Автор циклу статей - російський юрист, який має досвід роботи слідчим, а потім адвокатом, який розслідував і виступав у ролі захисника більш ніж по 1000 кримінальних справ різних категорій, щиро сподівається, що Вам не доведеться відчути на собі вериги жертви злочинного діяння. Проте ж не дарма сказано: попереджений - значить озброєний!

Отже, найстрашніше позаду, злочин вже скоєно. За сліпої випадковості не пощастило в цей раз Вам. Чи готові Ви повністю пройти довгий і тернистий шлях потерпілого? Чи стали Ви жертвою банальної крадіжки або ж витонченого хуліганської витівки, Вам потрібно приймати перший для себе рішення в якості потерпілого. Це рішення про необхідність надання справі офіційного ходу. Іноді прийняття такого рішення від Вас не залежить, наприклад, при зверненні до лікаря або виклику машини «швидкої допомоги». Якщо медики угледять з Ваших пояснень чи характеру травм ознаки злочину, вони зобов'язані повідомити про це в правоохоронні органи в обов'язковому порядку. Це правило практично не порушується.

Також співробітники міліції можуть виявити ознаки злочину самостійно, або їм повідомить про подію будь-хто з очевидців. Також злодій може і сам з'явитися з повинною в органи слідства, повідомивши про скоєння злочину. У цих випадках Вашої думки ніхто питати не буде, і перевірка почнеться без Вашої заяви. Пізніше від Вас заяву все ж зажадають, але лише «для порядку, щоб було». У практиці автора були випадки, коли потерпілі відмовлялися від порушення кримінальної справи, говорили, що не хочуть нікого притягати до відповідальності. Деякі писали офіційну заяву, що не бажають порушення справи. Але справі від цієї заяви не жарко і не холодно, оскільки кримінальне переслідування у нас здійснюється державою, і від бажання потерпілого не залежить, за винятком низки злочинів категорії приватного обвинувачення.

Якщо ж крім Вас і лиходія про подію ніхто не знає, а він не поспішає здаватися, обміркуйте необхідність звернення за допомогою. Якщо перебуваєте після події в засмучених почуттях, зателефонуйте кому-небудь з близьких людей і порадьтеся. Майте на увазі, що розслідування займає кілька місяців, іноді затягується на роки. У практиці автора було багато випадків, коли потерпілий, в черговий раз викликаний на допит і відірваний, відповідно, від роботи і своїх справ, нарікав собі за звернення в міліцію, скаржився, що витратив часу більше, чим заподіяно збитків. А якщо нещастя сталося в поїздці, в іншому місті - потрібно враховувати і необхідність поїздок на слідчі дії в район скоєння злочину, так як за загальним правилом розслідування ведеться за місцем вчинення (закінчення) злочину. Дуже рідко застосовується правило, згідно з яким розслідування може проводитися і за місцем знаходження обвинуваченого чи більшості свідків.

Якщо Ви міркувати тверезо вирішите в правоохоронні органи не звертатися, але Вам необхідна медична допомога, обміркуйте, що будете говорити лікарям, зобов'язаним повідомляти про травми в міліцію. Вам доведеться якось пояснювати обставини отримання травм.

Автору відомий випадок, коли раніше неодноразово судимий громадянин, отримавши серію ножових поранень, намагався пояснити медперсоналу приблизно таку версію подій:

- Йшов я по лісі, побачив на дереві шишку. Вона мені сподобалася, і я вирішив її дістати. Поліз на дерево, проте зірвався, впав животом на сучок. Незважаючи на рану, мені все ж хотілося дістати шишку, і я знову поліз на дерево, але знову зірвався і напоровся на сучок. І так 8 разів!

Зрозуміло, йому не повірили. У більшості випадків потерпілі не обтяжують себе правдоподібною історією або просто мовчать. Природно, лікар здатний відрізнити ножове поранення від «сучка», тому найбільш розумні потерпілі розповідають, що необережно впали, тримаючи в руці ніж, або намагалися покінчити життя самогубством. Особливо «грішать» цим чоловіки, яких поранила найдорожча, доведена до ручки «друга половина». Також оригінально звучить, коли такі історії розповідають поранені в спину.

Але і в цьому випадку піде повідомлення в міліцію, і Вас відвідає дільничний або оперуповноважений, які або візьмуть Вашу версію подій (в цьому випадку буде відмова в порушенні кримінальної справи, який може бути скасований прокурором), або стануть розбиратися, і правда все одно виповзе назовні.

Уникнути такого повідомлення можна лише у випадку, якщо характер поранення схожий на побутовий і пояснення потерпілого теж побутового характеру: «Йшов, спіткнувся, впав, отямився - гіпс».

Навіть якщо все пройшло успішно і ніхто нічого не дізнався, залишається шанс, що лиходій в найближчій п'ятирічці попадеться за інший злочин і заодно визнається (або візьме на себе) і в скоєнні Вашого. Таке іноді трапляється, в цих випадках доводиться шукати вже не підозрюваного, а потерпілого, причому небезуспішно. Лиходій пам'ятає або місце (наприклад, по квартирних крадіжках цього достатньо), або ще приблизну ступінь пошкоджень, і потерпілого можна знайти через медустанови.

Отже, з можливістю не привертати «кого слід» до розслідування закінчили. У наступній статті поговоримо про дії, які повинні бути зроблені після прийняття рішення повідомити про злочин правоохоронні органи.