Які перспективи використання біопалива?
Викопні ресурси, використовувані людиною з метою забезпечення себе теплом, світлом, можливістю швидко і зручно пересуватися з точки А в точку Б та іншими можливостями, що відкриваються в результаті доставки вуглеводневих енергоносіїв з земних надр на поверхню нашої дорогоцінної планети, як відомо, не будуть нас радувати завжди.
А це означає, що не завжди ми будемо заливати в баки своїх транспортних засобів субстанцію, що ллється з пістолета на найближчій бензозаправці, а країни-експортери російського газу не завжди будуть періодично оживляти в пресі тему цін на блакитне паливо. Тому розумно заглибитися в пошуки альтернативних джерел енергії, щоб не опинитися захопленими зненацька в не такий, думається, далекий від нас день, коли настане час демонтувати нафтові вишки і цілі мережі різних «проводів» (нафто- або газо-).
У даному контексті часто доводиться чути про біопаливо. В принципі, з таким паливом ми знайомі. Якщо розібратися, ті ж дрова - справжнісіньке біопаливо. Якщо бути точним, то це - тверде біопаливо. Існує ще рідке біопаливо (наприклад, спирт етанол). Але про дровах чомусь рідко хто згадує, коли розмова заходить про біопаливо. Воно не дивно: плавне входження нового палива в активне вживання пов'язано насамперед з перспективами автомобільного транспорту. Які ж ці перспективи?
Скажемо прямо: цілком реальні. Одна справа, коли дослідження ведуться в наукових лабораторіях, інша - коли виникає можливість оцінити «в бойових умовах» пропоновані вже сьогодні технології, з розвитком і більш істотною опрацюванням яких у майбутньому пов'язані наші надії на час без нафти і газу. Що ж існує вже в наші дні під вивіскою «біопаливо»?
Однією з розвиваються технологій є забезпечення роботи дизельного двигуна на рапсовій олії. У порівнянні з «соляркою», олія дозволяє знизити рівень викидів в навколишнє середовище шкідливих речовин, що є його явною перевагою. Крім ріпакової, можуть використовуватися також соєва, соняшникова та пальмова олії. Ведуться дослідження з метою адаптувати автомобіль під паливо, одержуване з відпрацьованого харчової олії. Перед тим, як двигун буде працювати на масляному біопаливі, масло необхідно підготувати (по-науковому це називається переетеріфікаціей- продуктом цього процесу є ефіри, наприклад метиловий ефір ріпакової олії).
Іншим активно розвиває напрямок з впровадження біотехнологій є створення палива, іменованого на Заході flex-fuel. Воно має позначення «Е», за яким слідує число, яке вказує на процентний вміст у ньому спирту етанолу (наприклад, E85). У різних країнах використовується паливо з различающимися між собою співвідношеннями суміші етанолу і бензину: у Данії та Таїланді поширення набув flex-fuel марки E10, в Бразилії - E20, а E85 можна знайти в Швеції і (все частіше) США. Зауважимо, що стандартний бензиновий двигун (непідготовлений) може працювати на E10, але ніяк не E20 і тим більше E85.
Якщо говорити про наслідки виробництва flex-fuel, то до них відносяться зростання вирубок лісу під очерет, який використовується при отриманні етанолу, а також зростання викиду в атмосферу альдегідів і оксидів азоту в порівнянні з рівнями їх викиду, фіксуються для «чистого» бензину. Однак є й зворотна сторона медалі: дослідники відзначають збереження кількості діоксиду вуглецю (по-народному - вуглекислого газу) в атмосфері як один з наслідків використання рідкого біопалива замість нафтопродуктів.
При спалюванні біопалива в атмосферу потрапляє той вуглекислий газ, який був поглинений произраставшими на сільськогосподарських угіддях рослинами, з яких отримують етанол (той же очерет, наприклад) - спалювання же нафтопродуктів веде до появи в атмосфері молекул вуглекислого газу, яких раніше в атмосфері не було , тому входять до його складу атоми вуглецю до цього перебували в земних надрах. Щоб відповісти на питання про те, яке зло менше, або де викиди несуть загрозу меншого збитку навколишньому середовищу, ученим належить провести ще не одне дослідження.
На пострадянському просторі, та й взагалі в більшості країн світу, більш-менш організований і офіційно декларований перехід на біопаливо ще не почався. Але деякі країни вже сьогодні працюють в цьому напрямку, і безперечними лідерами тут визнають Бразилію і США. Перша використовує з цією метою цукровий очерет, американці ж сподіваються на кукурудзу як гарант зниження імпорту нафти в найближчі десятиліття.
Дослідження в галузі біотехнологій ведуться не тільки щодо виробництва біоетанолу або масел для дизельних двигунів. Так, вчені пильну увагу приділяють вивченню можливостей використання відходів сільськогосподарського виробництва як реального біопалива. Продукти життєдіяльності тяглового худоби плюс поміщені в них бактерії, відповідальні за процес бродіння, створюють передумови для звільнення енергії, яка може бути використана згодом точно так само, як і та, що отримана з вуглеводневих енергоносіїв. Одним словом, тут все тільки починається, але ми вже сьогодні маємо можливість спостерігати плоди наукової думки.
А що ж буде далі? ..
