Що таке патронатного виховання?
Патронатного виховання як форма влаштування дитини в сім'ю існує в нашій країні порівняно недавно і поки набуло поширення не у всіх регіонах. Необхідні не тільки ретельно розроблені закони, а й фахівці, які на базі служб патронатного виховання будуть готувати батьків до практично професійної ролі наставника і вихователя.
Патронатного виховання на сьогодні вважається найбільш актуальною формою прийому дитини в сім'ю. Його популярність пояснюється декількома факторами: виховуючи дитину у себе вдома, патронатні вихователі оформлюються як співробітники дитячого будинку. При цьому їм нараховується трудовий стаж, виплачується зарплата, оплачуються відпустки і лікарняні. В даний час батьківський праця оплачується за ставкою дев'ятого розряду єдиної тарифної сітки і становить у середньому 5080 рублів.
До патронатних вихователям пред'являються не такі жорсткі вимоги, як до усиновителям або прийомним батькам: відповідний характер, хороше здоров'я, відсутність кримінального минулого і можливість організувати в будинку місце для ігор, занять і сну дитини. Крім того, патронатних вихователям щомісяця виплачується допомога на утримання дитини, яке в даний час складає чотири тисячі рублів.
Що стосується відповідальності, то вона розділяється між відділом опіки, службою патронатного виховання та дитячим будинком. Укладається тристоронній договір, на підставі якого працює патронатний вихователь. При цьому законним представником дитини залишається дитячий будинок: він вирішує правові, майнові та інші питання стосовно вихованця.
І що важливо, при патронатного виховання за вашим підопічним зберігаються всі пільги та гарантії, які покладені вихованцям дитячого будинку. Це і безкоштовні путівки на санаторно-курортне лікування, і безкоштовне відвідування гуртків та секцій, безкоштовні проїзд у громадському транспорті, і вступ до вузу без іспитів.
Навіщо це потрібно?
У сім'ї, безумовно, краще. Такий висновок зробили діти, які ще зовсім недавно були вихованцями дитячого будинку. Основна ідея патронатного виховання - дати дитині досвід життя в родині, дати йому навички, необхідні для самостійного життя. Готування, прання, облік доходів і витрат - в казенній установі діти від усього цього звільнені і тому випускаються без елементарних знань і навичок.
Тетяна, 18 років: «Сім'ю нічого не замінить. У дитячому будинку не навчать всім наукам. Я прийшла, навіть яєчню не вміла готувати, - згадує дівчина. - Зараз вмію. Тільки солити забуваю ... »
Самі діти охоче погоджуються на подібні зміни, оскільки так спокійніше: вони завжди на зв'язку з керівником служби патронатного виховання, який регулярно їх провідує.
Куди звертатися?
Служби патронатного виховання, як правило, створюються на базі дитячих будинків. Найбільш повну інформацію про різні форми сімейного влаштування можна дізнатися у відділі опіки при адміністрації вашого міста.
Патронатного виховання підходить для тих, хто має недостатньо навичок спілкування з дітьми: досвідчені педагоги та психологи не тільки підготують людини до появи дитини в сім'ї, а й будуть завжди надавати йому підтримку.
Дітей передають в патронатну сім'ю у свідомому віці. Як правило, хлопчики й дівчатка самі роблять вибір, де їм краще: в дитячому будинку або у людей, які в ідеальному варіанті можуть замінити батьків. Вибір залежить від складу характеру, попереднього досвіду і потреб дитини.
Можливість розширити своє коло спілкування, отримати нові знання, навички та вміння, та й просто глибока потреба в любові і турботі - все це спонукає хлопців мріяти про сім'ю.
Десятирічний Максим так уявляє собі зміни в майбутньому: «Удома можна собі приготувати ... Мамі допомагати, татові, буду до тата на роботу ходити, там допомагати ... Головне, щоб вони добрі були. Добрі - це коли всім допомагають, коли, наприклад, б'ють, вони рятують ... »
На виховання можна взяти і семирічної дитини, і вісімнадцятирічного. Головне, щоб він виявив бажання і різниця між вихователем і воспітуемим була не менше 16 років.
До речі, договір про патронатного виховання можна продовжувати, і якщо при цьому вихованець вчиться очно в державному або муніципальному освітньому закладі чи установі професійної освіти, то до його закінчення. Але не довше, ніж до досягнення віку 23 років.
P.S. Стаття написана на основі досвіду республіки Башкортостан.
