Що таке авторське право?

У всі часи і в будь-якому суспільстві найбільшою проблемою всіх часів і народів була відсутність авторського права, до його появи, зрозуміло. А що ж це таке? І як від нього залежить і регулюється ним письменницьку працю?

Раніше, до його появи, особи, що видають той чи інший твір, видавці, значить, діяли при виданні творів часто по-піратськи, обманюючи довірливих творців, для яких часто головним було після самого створення твору побачити вихід його в світ. При цьому реалії частенько бували дуже далекі від тих обіцянок, які вони давали письменникам під час попередньої домовленості, причому і ця, часто усна домовленість, ніде не закріплена, іноді ігнорувалася останніми, а бідні письменники, як правило, позбавлені можливості довести своє право на авторство того чи іншого твору, у разі виникнення конфліктної ситуації, могли втратити й тих незначних гонорарів (Гонорар - винагорода за працю осіб вільних професій. Тлумачний словник С.Ожегова), які їм пропонували видавці, безсоромно користуючись при цьому письменницьким безправ'ям.

При цьому в середні віки автор намагався шукати захисту в царських або королівських привілеях, цілком сподіваючись на королівську ласку, яка бувала і оманливою. Найчастіше письменники, намагаючись уникнути плутанини і плутанини у правових питаннях, в яких вони, явно, були не сильні, пробували себе в ролі продавців власних творів, самими ж і багаторазово переписаних.

При цьому така торгівля не йшлося на користь ні самому письменнику, змушеному відриватися від свого робочого місця за письмовим столом у тиші кабінету і одержував в результаті лише копійчане винагороду, ні шанувальникам його таланту, які, отримавши таке «вимучене» твір, могли і не дочекатися чергового, бо його творець просто не міг більше творити, вимоталися в хаотично-відчайдушних спробах прилаштувати написане.

Загальновідомо, що історія виникнення друкарства та авторського права тісно переплетені і взаємопов'язані. Поступово з розвитком поліграфічного мистецтва виникла необхідність у захисті авторських прав письменника, та й видавця, оскільки книга стала носити ознаки товару, стала купуватися і продаватися, а отже, нагальною стала і проблема захисту інтересів автора, який створив твір, і видавця, його опублікував.

У 19 столітті зовсім не останнім за своїм значенням став воістину революційний поворот у суспільній свідомості і в його поглядах на авторський працю, на його оплату. Стали рости тиражі випускаються творів, а слава і популярність визнаних майстрів унеможливлювала приховати від читача справжнє ім'я автора і не оплатити його літературна праця, гонорари стали рости і могли вже за вдалого розвитку ситуації принести авторові твору зовсім непоганий достаток.

В основному, у всіх європейських країнах до середини 19 століття стала складатися система авторського права, в Росії ж до числа перших згадок про починаючої складатися системі авторського права відноситься згадка про законодавчому акті, який регламентував питання авторського права, ним став «Цензури статут» 1828 г ., що містив спеціальну главу «Про сочинителях і видавців книг».

Уже в 1830 р було затверджено «Положення про права творців, перекладачів і видавців», а в 1877 р Звід законів Російської імперії включав в себе і норми про авторське право. Проте вже перші декрети радянської влади були спрямовані на спробу реалізації ідеї державної монополії на твори літератури, на яку держава також спробувало привласнити права власності.

До 1962 р регулюванням правовідносин у галузі авторського права займалися Основи авторського права і закон «Про авторське право» РРФСР 1928

В Основи цивільного законодавства 1961, а потім і до Цивільного кодексу РРФСР 1964 р були включені розділи про авторське право, а з 1993 р набрав чинності Закон РФ «Про авторське право і суміжні права», який зі змінами та доповненнями діяв і регулював положення в галузі авторського права до 1 січня 2008. Нині аналогічні функції виконує частина четверта ГК РФ.

Слід визнати, що в 20 столітті становище в авторському праві стало значно краще, і авторське право стало забезпечувати письменникові за допомогою вищевказаних законодавчих актів захист його права власності, і при цьому воно стало передбачати можливість недопущення різних порушень, при цьому враховувалися і міжнародні угоди з питань авторського права. Все це, безумовно, сприяло збільшенню доходів автора від публікацій, у тому числі, за кордоном і від перекладів художніх творів авторів інших держав. При цьому, завдяки перекладам, широку популярність стали набувати автори, раніше мало відомі за межами своїх країн ...

Завдяки розвитку авторського права вперше в ході розвитку історії літератури письменник зміг домагатися реальної матеріальної незалежності, при цьому його праця стала більш незалежний від необхідності виконувати замовлення, до яких не лежала душа, і писати на потребу певних замовників, від яких був залежний. Однак, при цьому роль заможного замовника, який диктує теми творів, стала виконувати багатолика читацька маса споживачів-покупців письменницької продукції. У кожного письменника з'явився й «свій» читач - той же «замовник», потураючи літературним смакам якого, той чи інший письменник і створює свої художні твори.

І це цілком природно і обгрунтовано, бо той чи інший письменник, будучи носієм певного характеру і світовідчуття, завжди знаходить у цій багатоликою масі читачів носіїв однієї з ним ідеології та менталітету, які й стають його постійними і відданими читачами та шанувальниками його творчості.

Таким чином, реалізуючи своє авторське право, письменник знаходить собі однодумців, вдячних покупців його товару у вигляді літературної продукції - матеріалізованої плода його літературної діяльності. А тому своєму новому володареві-читачеві письменник і намагається надати якомога більше уваги і поваги, обсипаючи його у своїх зверненнях до нього самими втішними для читача епітетами, типу: мій улюблений, допитливий, вимогливий, вимогливий, шановний та інше. А чому б і ні? Адже, читач, безумовно, таких епітетів заслуговує!