Що таке видавничий договір і для чого він потрібен?
Розвиток авторського права не могло залишитися осторонь від розвитку видавничої справи. У ранній період книготворення видавець був фігурою майже непомітною в порівнянні з письменником, виступаючи часто в ролі і господаря переписувачів творів, і друкарем оних, а в разі необхідності - і книгопродавців.
Діючий в відсутність будь-яких правових норм, що стримують його апетити, він міг дозволити собі витягувати при цьому нічим практично не контрольовані доходи за рахунок письменницької праці, оскільки не існувало жодних письмових договорів, які поділяють взаємні права автора і видавця, а, отже, і регламентуючих доходи видавця.
Згідно енциклопедичного словника Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона «ВИДАВНИЧИЙ ДОГОВІР - вид авторського договору про передачу творів літератури (в т.ч. наукового), музики, образотворчого мистецтва для використання шляхом його видання і (або) перевидання». Із змісту даного поняття явно випливає, що це договір між автором і видавцем його творів, який використовує твір шляхом його видання.
Аналогічним чином сформульовано це поняття і в юридичному словнику: «ВИДАВНИЧИЙ ДОГОВІР - цивільно-правовий договір, в силу якого одна сторона (видавець) зобов'язується видати (перевидати) твір, створений іншою стороною (автором). Терміни видання (і передачі автором видавцеві) твору встановлюються в договорі. Одна з найбільш поширених форм поступки прав використання (оприлюднення та (або) розповсюдження) літературних творів. Підпорядковується загальним положенням про авторські договори. »З цього визначення видно, що поняття видавничого договору більш конкретизовано і вказує на суттєві сторони такого.
Раніше, до формування поняття «видавничий договір», нерідко так відбувалося, що значний успіх будь-якої книги приносив дохід одному лише особі - видавцеві, який зумів за мізерну суму придбати зазначену книгу в повну свою власність, тобто фактично викуповував у автора всі права майнового характеру на даний твір. І після видання даної книги автор зовсім не мав права претендувати на будь-який дохід з видання цієї книги.
Бувало й так, що письменники змушені були фактично складатися в підпорядкуванні у видавця, отримуючи від останнього незначні виплати, а натомість брали на себе зобов'язання за певну суму і у встановлені терміни поставляти щомісяця і щороку певну кількість друкованих аркушів. Неважко собі уявити, якої якості були ці твори, написані під натиском потреби і поспішності. Для автора це був нелегкий хліб.
Однак траплялися й винятки, і іноді видавець робив ставку на нікому невідомого або маловідомого автора із зовсім невисокою продуктивністю і фінансував його тривалий час, сподіваючись і вірячи в його талант і майбутні творчі успіхи. Безліч подібних взаємних зв'язків, пофарбованих взаємними симпатіями і антипатіями, всілякими відтінками недовіри і підозрілості, обожнювання і ненависті, віри і розчарувань, дружби і ненависті, наповнюють всю історію книговидавництва, куди вписані навічно все письменницькі печалі, радості, надії і поразки.
Великий Оноре де Бальзак не був винятком у своєму ставленні до грошей, а тому завжди прагнув стати багатим. Реалізуючи свій намір, він населяв свої твори персонажами, які в його книгах жили, повертаючи значними сумами, а потім втрачали їх. Але навіть великий Бальзак не уникнув важкої ноші - роботи на видавця, підкоряючись встановлюваним останнім термінами. Однак постійна робота на знос підточила його фізичні і душевні сили вже фактично до п'ятдесяти років. Можливо, що саме тому він виявився одним з найяскравіших захисників авторського права.
Не менш відомою жертвою грошових відносин з видавцем був чудовий автор лицарських романів Вальтер Скотт, рано прославився, що і принесло йому значні грошові надходження. Бажання зміцнити своє становище спонукало його на те, щоб увійти компаньйоном у видавничу фірму, яка і публікувала його книги, проте фірма збанкрутувала, і письменник опинився у великих боргах. Гордість не дозволила йому прийняти запропоновану грошову допомогу, а змусила його з подвоєною швидкістю працювати над створенням нових творів, що, однак, значною мірою погіршило їх якість, виснажило майстра фізично і морально, а це спричинило його швидку смерть.
Гроші - солодкий дар, але оманливо-гіркий порадник, оскільки, стаючи частиною творчої роботи, вони вносять в неї нотки руйнування, створюють тенденцію для перетворення творчої роботи, що не терпить квапливості і поспішності, в безперервний процес «Кропані» малозначних «дрібниць», художньо лише злегка оброблених. Особливо небезпечна для письменника рання і швидка слава. Усвідомивши, що саме в його творчості подобається читачеві, що, звичайно ж, робить його твори затребуваними, автор і буде намагатися створювати саме такі затребувані творіння, нехай часто і на шкоду їх художніми якостями.
Важко засуджувати автора за це, бо всі ми - істоти земні і потребуємо благах матеріальних для підтримки свого земного існування. Як кажуть, кожен заробляє, як може. І при цьому не можна забувати і про те, що далеко не кожен письменник буде терпляче зносити нужду і позбавлення в надії створити щось геніальне, оскільки з чисто фізіологічних потреб йому треба харчуватися, а це вимагає коштів. Тому і розмови про «чистому» мистецтві заради самого мистецтва, незатьмарений розмовами про заробіток, теж, треба визнати, позбавлені сенсу. Ймовірно, доречно шукати якусь золоту середину, яка тільки й дозволить писати речі не в розріз з власною ідеологією і поняттями про мистецтво, і в той же час затребуваними і добре при цьому оплачуваними. Щасливий той майстер, який цього домагається!
Тому, мабуть, і в укладається між автором і видавцем договорі не повинно бути «кабальних» для автора умов, що зробить його творчу працю літературної поденщиною, а його самого перетворить на раба видавця. Не секрет, що деякі обдаровані автори, готові писати під інша особа, працюючи на чужій, як зараз прийнято говорити, «бренд», ігноруючи власне ім'я, але зате отримуючи вагомі грошові бонуси. Ну тут вже кожному своє, і судити їх так само нема за що, бо такий їхній власний вибір, а кожен автор має право на нього.
Успіхів вам у виборі власного шляху до нелегкої літературної слави і визнання! Легкого пера та вагомих, не тільки моральних, похвал ваших видавців і читачів!
