Чим хороші і чим погані аудіокниги?
Аргументи «за»
Треба сказати, що до аудіокнига, як таким, я - консервативний прихильник друкованого слова - особливого інтересу довгий час не відчував. Інтерес з'явився з подачі двох людей - мого друга Олега, який передав мені близько 40 дисків із записами «Моделі для збірки» і моєї дружини Світлани, яка із задоволенням їх прийняла. Справа в тому, що моя дружина, будучи з дитинства слабозорих, познайомилася з аудіокнигами під час роботи в УТОС. Тоді це були ще ті самі бобіни, що працюють на 4-й швидкості. Так що всі диски «МДС» вона «проковтнула» досить швидко. А незабаром і діти, проводячи час за комп'ютерними іграми, пристрастилися до аудіочтенію.
Чим привабливий подібний спосіб «читання»? Розберемо по пунктах.
1) Те, про що я неодноразово писав вище. Аудіокниги - просто «паличка-виручалочка» як для сліпих, так і для людей з ослабленим зором (наприклад, людей похилого віку). Цілком годяться і як «казка на ніч» для дітей, але я б не радив цим особливо захоплюватися, бо, повторюся, подібні казки - це перш за все психологічний акт спілкування батьків і дітей, що включає спільне переживання, а іноді й обговорення.
2) Якщо ви проводите велику частину часу в роз'їздах (неважливо, трясучись в поїзді, метро або позіхаючи в автомобільній пробці), у вас з'являється можливість скрасити його аудіочтеніем. Адже традиційні книги читати в транспорті вкрай незручно, а на бігу - практично неможливо. Таким чином, встромивши у вуха навушники, ви одночасно і бережете зір, і розширюєте свій літературний кругозір. Аудіокниги хороші також для будь монотонної механічної роботи (домашня готування, прибирання тощо), багатьох комп'ютерних ігор і під час пасивного відпочинку (на дивані, на пляжі і т.д.).
3) У вищевказаних обставин ви маєте можливість познайомитися, в першу чергу, з тими книгами, до яких не доходять ваші руки (таким чином, я нарешті послухав «Анну Кареніну»). Або скласти уявлення про ті твори, щодо якості яких сильно сумніваєтеся. Так я ознайомився з «Кодом да Вінчі» (дійсно марна трата часу) і «Дозор» Лук'яненко (міг і не читати, але зате зрозумів, наскільки гірше вийшла кіноверсія).
Гарні звукові книги і просто для розваги. От, припустимо, я не дуже люблю читати класичні детективи, але зате із задоволенням їх дивлюся і слухаю.
Ну і звичайно, вони - чудова реклама. Адже якщо аудіоновінка сподобається, то друковану версію ви купите обов'язково. Тим більше, що ціна аудіокниги в 2-3 рази менше (ні слова про піратський Інтернеті! ..).
4) Ну і звичайно, про розумне, добре, вічне ... Ледарі-школярі або завантажені читанням студенти-філологи таким чином можуть ознайомитися з необхідним літературним твором, не жертвуючи заради цього, наприклад, комп'ютерною грою. Звичайно, з листа інформація запам'ятовується краще, та й читають люди зазвичай швидше, ніж слухають. Зате прослуховування не так втомлює.
Про аудіокурси іноземних мов та інших тренінгах говорити, я думаю, не варто. Ці аудіокниги, мені здається, вічні ...
Аргументи «проти»
Незважаючи на написане вище, аудіокниги зовсім не в змозі скласти серйозну конкуренцію друкованим текстом. І тому теж є маса причин.
1) Більшу частину тих, хто в читанні бачив тільки легку розвагу, давно вже поглинуло телебачення.
2) За легкість аудіочтенія доводиться розплачуватися несвободою поводження з текстом. Звуковий текст лине, друкований - ні. Недарма зазвичай аудіокнигу розбивають на п'яти-десятихвилинні шматочки, щоб було легше знайти потрібне місце.
Читаючи традиційну книгу, ви вільні сприймати текст в потрібному для вас темпі. Ви здатні зупинитися, задуматися, зробити позначку, повернутися до вже прочитаного, і навіть сприймати обсяги тексту цілісно. З аудіокнигою такі фокуси не проходять, тому й усвідомлення і запам'ятовування тексту значно послаблюються. Тим більше, що не всі тексти однаково зручно сприймаються на слух. Там, де інформаційна щільність тексту висока, не завжди встигаєш все це «посмакувати» (подібне відчуття у мене викликало наприклад, переслуховування «Казок Роботів» С. Лема). Що вже говорити про якийсь «Улісс» Джойса, де і друкований текст надзвичайно складний! Та й лекції з філософії навряд чи багато залишать в пам'яті, якщо не підкріпити їх друкованим виданням.
3) Другий недолік аудіокниг - залежність їх сприйняття від манери читця. Недарма на Заході більшість авторів, даючи дозвіл на запис аудіоверсії, найчастіше забороняють ПОСТАНОВКУ свого твору, тобто, зайво емоційне, «акторське», прочитання.
Пам'ятаю, що, послухавши англійською розповідь Е. По, я подумав - це треба ж так читати - як робот, без жодної емоції - кому потрібне таке прослуховування? Однак емоційність читання - палиця з двома кінцями. Ось у мене є дві версії гоголівської «Шинелі» (одна - більш стримана, а друга - надмірно «акторська») - так от, «акторське» прочитання цікаво, але для першого знайомства з книгою воно вже занадто «тоталітарно». А іноді трапляються (на офіційно виданих CD!) Такі читці, що взагалі незрозуміло, який глухонімий приймав їх на роботу. Читання книг вголос - це ціле мистецтво, і в ньому є свої таланти - як у «помірному» напрямку (наприклад, Е. Тернівський), так і в «акторському» (наприклад, В. Герасимов). До слова: особисто я віддаю перевагу читцям-чоловікам, і не через якихось «сексистських» упереджень, а тому, що чоловічий голос більш низький, тембрально багатий і, як наслідок - більш приємний на слух.
При читанні ж очима Ви не тільки читач, але і співавтор, постановник, інтерпретатор прочитаного. Особливо сильно шкодить сприйняттю твору невдала музична підкладка. При всій повазі до авторів радіопроекту «Модель для збірки», я мало зустрічав людей, які б не кляли жахливу транс-музику, яка супроводжує читання - невідповідну, та ще й гучну.
Загалом, як бачите, друкований текст досі залишається найефективнішою і продуктивною формою книги. Аудіокниги ж займають чітко окреслену сферу застосування і можуть служити лише доповненням. Якщо ви, звичайно, справжній читач, а не ледар ...
