Комедія «Старі автомобілі» (1980). Як продати «відро з болтами»?
Якби бог спеціалізувався на створенні менеджерів з продажу, то Руді Руссо був би його візитною карткою. Привабливий шахрай, безсовісний брехун, добрий малий і амбітний шахрай, який втюхати б Біблію дияволу, заявивши останній до нього в офіс. Але поки Руді всього лише торгує уживаними тачками, хоча і в цій справі йому немає рівних.
Він частенько вислуховує нотації від власника бізнесу, старого Люка Фукса, що не потрібно сбагрівают бідолахам відра з болтами, але у хлопця є мрія опинитися подалі від курній парковки, повної битих і перефарбованих розвалищ. Він мітить в сенат і домовився з потрібними людьми, питання тільки в грошах.
І от халепа: якраз, коли до заповітної суми залишалися сущі копійки, Люк, який обіцяв підкинути бабла, помер від інфаркту. Всьому виною, звичайно, його шкідливий братик Рой, що відгрохав собі крутий автосалон по той бік шосе. Мерзотник сподівається, що після смерті брата контора перейде до нього у спадок, але тут на горизонті намалювалася донька Люка, що вирішила після десятирічної відсутності провідати татуся. Судячи з усього, дівчина може стати перепоною у грандіозних планах всіх зацікавлених осіб і пристрасті розпалюються не на жарт ...
У далекому 1980 Курт Рассел був молодим і перспективним актором, за плечима якого вже значилися десятки робіт на телебаченні і кілька головних ролей, у тому числі у Джона Карпентера в байопіку «Елвіс». Режисера Роберта Земекіса у великому кіно знали тільки з молодіжної музичної комедії «Я хочу тримати тебе за руку», названої так на честь однойменної пісні Beatles, та власне і сам фільм розповідав про пригоду фанаток ліверпульської четвірки в період американських гастролей на знаменитому шоу Еда Саллівана. Так вже вийшло, що їхня перша спільна робота на самому початку вісімдесятих так і залишилася єдиною, якщо не вважати того факту, що в оскароносному фільмі Земекіса «Форрест Гамп» Курт Рассел по старій дружбі озвучив Елвіса Преслі.
Стрічка «Старі автомобілі» - не з тих, якими пишаються все життя, але й не та, за яку буде соромно роки потому. Мила ексцентрично-пригодницька комедія, в якій знайшлося місце і романтику, і забавним скетчам, і традиційним для багатьох американських фільмів сценам із залу суду, а також бійок, погоням і хакерських намірам на самого президента.
Незважаючи на довгий послужний список, до «Уживаних автомобілів» Расселу діставалися ролі переважно у фільмах кримінального жанру, а також у вестернах і драмах. Його першим помітним появою на кіноекрані став психологічний трилер про техаському стрілкою Чарльза Уитмену, який влаштував 1 серпня 1966 геноцид мирного населення з університетської вежі і вбив 16 осіб. І тим не менше Земекіс зробив ставку на Рассела, розгледівши в ньому не тільки симпатичну фізіономію, а й неабиякий комедійний талант. Правда, будемо відверті, Курт б не впорався без чудових і дуже яскравих партнерів по фільму - акторів Герріта Грема, Френка МакРея і ветерана Джека Вордена. Останній і зовсім примудрився зіграти близнюків, братів Люка і Роя Фукса, наділивши кожного з них неповторними рисами.
Люк - хворий серцем і вічно нечесаним дідуган, у якого всіх радощів в житті - його запорошений бізнес, забавний пес і донька, яка зникла з виду на цілих десять років. Рой - повна протилежність братові: заздрісний, черствий, злющий покидьок, який готовий на будь-яку підлість заради свого гаманця. Повертаючись до Курту Расселу, відзначимо і те, що актор, розкрившись з нового боку, поступово перетворився на справжню зірку, в тому числі і комедійного плану. Але все ж небожителем Голлівуду його зробив не Земекіс, а Карпентер, у якого Рассел зіграв свої найкращі ролі в стрічках «Щось», «Втеча з Нью-Йорка» і «Великий переполох у малому Китаї».
Що стосується Земекіса, то в «старих автомобілів» вже відчувається майбутня рука майстра. Режисер без видимих труднощів змішує жанри, жонглюючи кіноусловностямі так легко, як тільки вміли справжні «кіновундеркінди», до когорти яких, крім Земекіса, також відносять Спілберга, Лукаса, Рона Ховарда та ін. Невимушено і професійно він вносить крапельку романтики в низку відверто навіжених вчинків , змішує відвертий стьоб з драмою і завершує фільм ударним екшном. Всі ці прийомчики пізніше знайдуть застосування в його знаменитої трилогії «Назад в майбутнє», в якій автомобілям і погоням теж приділено чимало екранного часу.
Безумовно, сьогодні картина вже не виглядає свіжо, та й деякі речі (наприклад, наполегливе бажання головного героя стати політиком) нам не дано зрозуміти. Зате дуже хльостко і жваво творці пройшлися по приватному підприємництву, наочно показавши всі нюанси недобросовісної конкуренції. Тут вам і лже-реклама, і наклеп на публіку, і окозамилювання покупцям, і неодмінні розборки між конкурентами по бізнесу. Покажи цей фільм радянським глядачам в 1980-му - і вони б навряд чи оцінили сатиру по достоїнству, а нині аналогічні «терки» проходять прямо під нашими вікнами, хоча, звичайно, це веселить куди менше.
Головне ж, що Земекіс не став концентруватися на проблематиці і драматизувати ситуацію, а завзято і яскраво висміяв невеликий бізнес з його глобальними амбіціями. І в той же час це не жорстка рязанівська сатира, а досить умовна і схематична комедія з явним хуліганським підтекстом. Так що керуватися нею в справах не треба, бо, як відомо, наш суд - уже давно не найгуманніший у світі.
