Рубенс, «Пан і Сирінга». Куди біжить німфа?

- Дівчина, яка ти красива! До тебе, напевно, все пристають?

- Так.

- І ти всім відмовляєш?

- Так.

- Пошкодуєш!

Цей анекдот приходить на пам'ять, коли бачиш картину «Пан і Сирінга». Дві діючі особи: волохате козлоногих мускулисте істота чоловічого роду (Пан) та юна дівчина (німфа Сирінга).

Він ніби вистачає її, вона як би відбивається. Він ухопив дівчину за прозору накидку. Вона ще притримує її лівою рукою, закриваючи свої принади. І червоне покривало вже майже звалилося, ледве тримається на плечі.

Його наміри недвозначні: він хоче її досягти. А їй цього, виявляється, зовсім не треба. Його ліва рука вже обіймає дівчину, але насправді це - оберемок очерету, натяк на розвиток подій. Справа відбувається в болотних заростях (не найкраще місце для любовних справ). Але - дістала його любов («Гарні ви, очерети, вечірньою порою!»).

Хто ж вони, персонажі картини? Їх історію розповідає Овідій від імені Гермеса, який відправився за завданням Зевса вкрасти жрицю Іо, коханку Зевса, перетворену на корову (верховний бог приховував свої гріхи). Зевс змушений був подарувати корову своєї ревнивої дружини Гері, а вона доручила тисячеглазого титану Аргусу відвести її подалі і охороняти. Заплутана історія ... І ось Гермес зі своєю сопілкою дістався до Аргуса, почав грати з наміром приспати його і, відповідаючи на запитання напівсонного сторожа, звідки взялася ця чарівна дудка, розповів йому про те, як Пан ганявся за сиринга, як вона від нього тікала, і що з цього всього вийшло.

Пан - син Гермеса (у грецькому пантеоні богів - Гермес, в римському - Меркурій). Гермес - бог, син Зевса. Але чомусь він вирішив підробити пастухом і відправився для цього в Аркадію (Аркадія - область Греції). Що і чому - незрозуміло, але «сталося те, що сталося». І як простий смертний, безсмертний пастух закохався до нестями в німфу, яка не встояла перед ним ... А ось тут саме час згадати Олександра Сергійовича Пушкіна: «Народила цариця в ніч не те сина, не те дочка, Чи не мишеня, що не жабу, а неведому звірятко». Німфа народила хлопчика: «Був він з рогами, з ногами цапиними, галасливий, сміхотливий»(Гомерови гімни,« До Пану »).

Сам Гермес був нормальною дитиною. І цілком симпатичним став дорослим. Як вийшло, що у нього народився такий, м'яко кажучи, незвичайний син, незрозуміло: чи то він дуже поспішав, чи то німфа відчайдушно пручалася. Але ось так вийшло.

Матуся, природно, була поза себе:

Ахнула мати і схопилася і, кинувши дитя, втекла:

У жах прийшла від його бородатого, страшного лику.

Так Пан осиротів, про свою матусі він більше не чув і з нею не зустрічався.

А ось тато, Гермес, залишився неабияк задоволений:

На руки швидко Гермес благочинний прийняв дитини.

Дуже душею веселився він, дивлячись на милого сина.

Мало того, він вирішив показати сина олімпійським богам:

З ним кинувся батько в житло блаженних безсмертних,

сина укутати шкурою пухнастий гірського зайця.

Сіл перед Зевсом-володарем він між іншими богами

і показав їм дитя. Покотився зі сміху боги.

Всіх порадував хлопчик - і назвали хлопчика Паном.

Які у цього хлопчика були справи, чим він займався, як він ріс - невідомо. Достовірно відомо, що він проводив час у суспільстві німф, співав, грав, танцював. Щодо всього такого - може бути, і з усіма підряд, а до нас дійшли відомості тільки про обраних. Він безсмертний, тому (напевно) його гри тривають досі.

Тепер про сиринга. Вона - німфа, дочка річкового бога з Аркадії. І займалася тим, що ...

Часто рятувалася вона від сатирів, за нею біжать,

І від різних богів, що в тінистому лісі живуть

І в родючих полях.

Ортігійскую шанувала богиню

Справою і дівоцтвом вона.

(Овідій, «Метаморфози»)

І красива вона була - копія Діани, тільки що цибуля не золотий. Всіх занять - бігати по лісі в напівоголеному вигляді (а може бути, і зовсім без одягу), всіх тварюк чоловічого роду спокушати своєю красою, а потім від усіх рятуватися, щоб залишитися дівчиною на честь Діани (ортігійская богиня - Діана, Ортігія - давня назва острова Делос, батьківщини Діани).

Одного разу її побачив Пан, зовсім очманів і теж почав ганятися за нею, домагатися взаємності. Вона - ні в яку, тікає й тікає. А тут очерети, болото, річка. Далі бігти нікуди. Мабуть, вона не вміла плавати, та ще й втомилася безмірно. І попросила своїх водяних сестер сховати її. Пан уже її наздогнав, обійняв - і тут побачив, що тримає в руках оберемок очерету.

Він аж застогнав з досади:

Як він зітхає і як, на тростинку зарухалися, вітер

Тоненький звук видає, схожий на жалібний голос-

Як він, новим полонений мистецтвом і солодкістю звуку,

«Цього згоді, - сказав, - назавжди ми залишимося разом!»

Так повелося з тієї пори, що тростинки нерівні, воском

Зліплені між собою, зберігають тієї дівчини ім'я.

(Овідій, «Метаморфози»)

Була німфа Сирінга - перетворилася на очерет, а потім під флейту, яка отримала власне ім'я «сиринга». Дві спарені дудочки різної довжини - первинний варіант флейти. З часом інструмент ускладнився, змінилася конструкція, флейта стала поперечної. Але і поздовжня флейта отримала свій розвиток: вона стала багатоствольної. Кожен стовбур, кожна трубочка видають свій звук.

До речі, про тата Пана, Гермесе. Повернемося до початку, коли Гермес розповідає Аргусу, звідки з'явилася така сопілка, яка присипляє. Це означає, що синок (Пан) забезпечив тата (Гермеса) сиринга. Навіщо і чому? Може бути, Пан переконався в тому, що звуки його флейти присипляють (і користувався цим у спілкуванні з німфами)? А Гермес, знаючи про це, попросив сина зробити і йому таку, коли пішов вбивати Аргуса?

Загалом, весела сімейка із жахливою спадковістю. Сиринга була права: краще бути очеретом, ніж понести від такого. Скарги Пана на те, що він залишився при своїх інтересах, його слова про те, що пам'ять про німфу залишиться в звуках і назві флейти, - Не більше як виверт розжалобити чергову німфу.

Інструмент став символом пасторалі, сільської ідилії. Мало того, збереглася статуя «Пан навчає Дафніса грі на сиринга»: мистецтво зваблювання за допомогою музичного інструменту передавалося від одного умільця до іншого. У даному випадку - Дафніс, який спокусив Хлою (Правда, флейта в тому процесі не брала участь).

Ось така історія. І якщо зрізати тростинку і подути в неї - почуєте відгомін давньої байки про те, як він її наздоганяв, а вона - тікала ...